Коли рідна людина на фронті: як підтримати себе та інших

Порадами про допомогу поділилася психологиня і дружина військового Світлана Ройз на своїй Facebook-сторінці.

Як допомогти тим, хто чекає рідних з війни

• Не варто задавати жінкам/мамам, чиї чоловіки на нулі – питання “з цікавості”. Це забирає в них сили, яких і так обмаль. Відповідь на ці питання нічого не змінить. Краще потурбуватися про того, з ким розмовляєш, вислухати те, що будуть розповідати (якщо будуть) про почуття, страхи, потреби.

• Рекомендовано питати, яка саме дружинам/мамам військових важлива підтримка. Бути поруч, давати спокій. Навіть самі ці питання будуть опорою.

• Краще не давати порад. Якщо є можливість – пропонувати конкретну допомогу. Коли людина каже про свої емоції – їй важливо, щоб її вислухали, не давали порад, не лякали, не заганяли те, що вона відчуває, в тінь. Бо від цього ще самотніше і тривожніше. Просто скажіть, що на вас можна розраховувати. Тільки після цього будуть працювати поради.

• Не варто дратуватися, коли дружина/мама повторює щось по кілька разів, чи щось забуває. Це нормально, коли вони стають менш зібраними, розфокусованими.  

• Варто допомогти привезти продукти, винести сміття, заїхати на пошту(і для дружини, і особливо для літніх мам), взяти дітей, щоб мама могла відпочити – піти в перукарню, до психолога чи поспати, просто побути наодинці. Якщо є можливість організувати дозвілля – зробіть це. 

• Добре буде запропонувати підвезти дружину військового. Особливо якщо потрібно вести дітей до школи, в садочок чи лікарню.

Як дружині  (мамі, сестрі, нареченій) військового допомогти самій собі

• Купувати собі квіти, подарунки, займатися спортом. Нагадувати собі – що треба зберегтися. В тому числі зберегти жагу до життя. 

“Це важливо і для мене, і для чоловіка, і для дітей. І зараз це мій особистий виклик, бо іноді від втоми хочеться на це забити. В цей момент я одягаю сукню, роблю макіяж і ходжу по дому так, наче мене крім дітей, батьків, коли вони поруч, і кішки ніхто не бачить”, – розповідає Світлана Ройз, чоловік якої також зараз у війську.

• Не боятися просити про допомогу. Треба дозволити собі спиратись не тільки на себе і близьких, адже це спільна відповідальність.

“Також варто розуміти, що не всі мають бути в ЗСУ. Можна бути корисним для країни будь-де. Головне, щоб насправді людина відчувала, що це і її відповідальність”, – підкреслила психологиня.