Анонімно і безоплатно: як працює психологічна допомога постраждалим від сексуального насильства на війні
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), залишається однією з найбільш замовчуваних тем навіть під час повномасштабної війни в Україні.
Часто постраждалі не звертаються по допомогу через сором, страх осуду або недовіру до системи. Психологиня травмотерапевтичного проєкту GIDNA Вікторія Гупаловська пояснює, чому підтримка в таких випадках є критично важливою і як виглядає шлях до відновлення.
Що таке СНПК та його наслідки
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом або СНПК — міжнародний термін, яким позначають злочини сексуального характеру, скоєні під час активної фази збройних конфліктів. Більшість людей звужують це поняття до зґвалтування. Насправді до поняття СНПК належать також роздягання, обшуки статевих органів, торкання, словесні образи сексуального характеру — будь-які насильницькі дії, спрямовані на приниження та психологічний злам людини. Постраждалими від СНПК стають жінки та чоловіки, діти та літні люди. Це зброя деморалізації, а не просто злочин проти тіла.
«Це робиться з метою психологічного тиску, щоб зламати дух. Якщо жінка чи чоловік пережили СНПК — вони відчуватимуть відразу до власної сексуальності, внаслідок чого страждатимуть стосунки в сім’ї. А це тягне за собою порушення репродуктивної поведінки, руйнування сімейних зв’язків», — пояснює Вікторія Гупаловська.
У патріархальному середовищі оточення, якщо й не звинувачує жінку, то принаймні піддає сумніву її поведінку: «А чи не спровокувала ти сама?”» «Чому йшла в короткій спідниці?» тощо. Це явище описане у науковій літературі як віктімблеймінг — перекладання провини за насильство на постраждалу. Його практикують не лише чужі, а й рідні люди. Згодом жінка починає робити це сама з собою: прокручує думки про те, що якби не пішла, не відповіла, не зустрілась — нічого б не сталося.
«Почуття провини є майже у всіх постраждалих від СНПК, навіть якщо вони не зізнаються у цьому», — зазначає психотерапевтка.
Що відбувається з людиною без допомоги
Сексуальне насильство — глибока травма. Вона зачіпає не лише тіло, а й відчуття власної ідентичності, руйнує довіру до людей та впливає на здатність будувати стосунки.
Без фахової підтримки наслідки можуть проявлятися не лише на ментальному рівні, а й на фізичному:
- ПТСР — флешбеки, нав’язливе уникання ситуацій, які нагадують про пережите, порушення сну.
- Психосоматика — нудота, тремор, головний біль, синдром подразненого кишківника.
- Порушення харчової поведінки та тривожні розлади.
- Руйнування партнерських і сімейних стосунків.
- У важких випадках — суїцидальні думки.
Особливо руйнівний вплив чинять системні знущання сексуального характеру, можемо тут говорити про нелюдські катування, які відбуваються з українськими жінками та чоловіками у російському полоні. Регулярні випадки СНПК вселяють відчуття безпорадності, руйнують самооцінку та довіру до світу.
Також Вікторія зауважує, що стати свідком сексуального насилля є не менш травматично для людини, що потребує фахової підтримки психолога:
«Людина опиняється ніби знову в своєму насильницькому небезпечному світі, де вона почувається безпорадною. Тоді можуть з’являтися і флешбеки, і психосоматичні прояви — тремор, який людина не може контролювати, внутрішнє відчуття неспокою або так звана, десоціація, коли людина через сильне почуття страху ніби забивається в куток і сидить там деякий час, поки цей стан не пройде».
Як виглядає робота з психологинею
Страх перед терапією часто переважає емоційний біль. Людина боїться, що доведеться одразу розповідати все, але так не відбувається.
На проєкті GIDNA Вікторія Гупаловська працює з жінками онлайн. За її словами, жінки приходять у терапію в дуже різному стані. Одні тримаються та здатні говорити одразу. Інші на першій сесії не вмикають камеру — просто сидять у темряві, бо не знають як на них зреагують. Саме тому робота починається не з травми, а з безпеки: психологиня з’ясовує, що підтримує людину, що могло б допомогти їй вистояти у найважчі моменти.
«Ми запитуємо про те, що допомогло вижити, незважаючи ні на що. У когось це спогад про дідуся. Кішка, яка щодня нагадує, що життя триває, чи навіть маленькі прояви добра — привітна сусідка, подруга, яка не засуджує. Ці зернинки допомагають повертати віру в людей», — розповідає Вікторія Гупаловська.
Людям дуже важко розповідати про пережите насилля на початку терапії, Іноді для цього потрібні місяці.
«Коли ти зможеш про це розповісти — ти вже майже одужала», — мотивує психологиня своїх пацієнток.
Вікторія розповідає, що в її практиці була жінка з комплексним ПТСР, яка лише за півтора року терапії змогла повністю розповісти, що сталося. Страх перед невідомістю та недовіра не давали їй відкритися. Була й дівчина, яка боялася виходити з дому після пережитого насильства, бо якось знепритомніла від панічної атаки просто в автобусі. Після регулярної роботи з психологом вона знову почала виходити на вулицю, їздити транспортом і вперше за довгий час повірила, що справляється.
Як подолати бар’єри, які заважають звернутися по допомогу
Окрім сорому та страху осуду, жінки бояться системи через часті випадки віктімблеймінгу, коли постраждалу замість підтримати переконують у її власній провині, а також — через болісну та дуже травматичну процедуру слідства. Поки справа дійде до суду, постраждала може безліч разів переповідати свою історію слідчим — і переживати ретравматизацію.
Саме тому більшість жінок і чоловіків, які пережили СНПК, не звертаються ні до прокуратури, ні до психологів, щоб знову не довелося згадувати пережите.
Проте є рішення, яке знімає більшість цих бар’єрів: анонімна онлайн-допомога психолога (з іншої громади), без почуття сорому та необхідності виправдовуватися та пояснювати.
Саме так працює проєкт GIDNA — безоплатна психологічна допомога жінкам, які пережили СНПК. За час роботи проєкту понад 140 жінок отримали підтримку за цим напрямком. У середньому кожна з них пройшла 20 індивідуальних сесій з психологом і має доступ до щомісячних групових терапевтичних зустрічей — безкоштовно та конфіденційно.
Як отримати психологічну допомогу безоплатно і анонімно
«Коли людина намагається уникати спогадів про пережите, це поступово руйнує її звичайне життя: зникає сон, змінюється поведінка, стає дедалі важче справлятися з найпростішими речами — і врешті, людина втрачає здатність жити так, як жила раніше»,— наголошує Вікторія Гупаловська.
Такі тривалі симптоми можуть спричиняти широкий спектр інших порушень: тривожні розлади, порушення харчової поведінки та навіть спроби самогубства.
Що раніше людина звертається по допомогу, то легше не дати можливості травмі вкоренитися у її повсякденному житті назавжди.
Якщо ви або хтось із ваших близьких чи знайомих пережив сексуальне насильство під час війни — проєкт GIDNA пропонує підтримку. Кожна жінка віком від 18 років може отримати безоплатну психологічну допомогу онлайн, анонімно.
Для участі в програмі необхідно:
- заповнити анкету на сайті за цим посиланням,
- або звернутися за номером +38 (050) 722-89-13.
Раніше «Гречка» пояснювала, як зрозуміти, що дитина може зазнавати насильства, і куди звертатися по допомогу.
