Євген Курман: Ми хочемо щоб сучасний театр зайшов у Кіровоград

– Що чекати театралам найближчим часом?

– 16 листопада ми дебютуємо в цьому приміщенні з виставою Роналда Тома «Вісім люблячих жінок». Далі вистава «Сорочинський ярмарок». Це буде фактично мюзикл. Це оригінальна музика до «Сорочинської ярмарки» донецького композитора Євгена Кулакова. Тобто усі події доносяться через музичний матеріал. Музика є не ілюстрацією, не музичним оформленням, а головна подія відкривається через неї. Так ми розпочнемо прививати природу музично-драматичного театру власне до головного театру країни. Буде живий оркестр, щоправда місцями буде лунати разом із музикою у записі, підсилювати її. Така задумка композитора. Вже в середині листопада нам передадуть партитуру і оркестр почне готуватись. У цій виставі в одному складі буде задіяна вся трупа театру, а це 50 людей. Репетиції почнуться після Нового року, а до кінця березня можна чекати новинку. Зараз ми готуємо новорічну казку «Пригоди Буратіно», там також будуть зайняті всі актори, щоправда в двох складах.
До Дня театру, 27 березня, ми плануємо і вуличну виставу. Так, спільними зусиллями нашого театру і ініціативною групою Єгора Похиленка, хлопця з танцювального світу Кіровограда, ми створимо вуличний театр ходулістів. Представимо ми його у День театру прем’єрою одної з вистав за мотивами казок Карло Гоцці тут, на театральній площі.
До кінця сезону ми плануємо дві-три прем’єре, але про них я змовчу, бо театральна традиція говорить про те, що планами ділитись не варто, бо тоді вони не збудуться.

– Як працює театр після минулих перипетій?

– Про перипетії не знаю і знати не хочу. З того часу як я прийшов, з акторів ніхто не звільнився і не добавився. Коли я прийшов у театр, я одразу сказав, що нікого з собою не привів, ні від кого не збираюсь відмовлятися. Я прийшов працювати з цією трупою, з цим театром. Театр існує в тому складі що і був. Інша справа, що коли ми показали на «Вересневих самоцвітах» виставу «Степові орли» до нас підходили і питали, чи це запрошені актори. Ні, це актори нашого театр, вони виявляються можуть працювати інакше. Просто до них треба застосовувати сучасні технології в акторській грі, а не лише в оформленні сцени. Сучасний театр це ігровий театр, не театр удавання, показування. Тут є багато місця імпровізації, експромту.

– Театральні гастролі цієї осені розпочались дуже жваво. Як це вдалось?

– На те існують театральні директори, театральні менеджери, які шукають шляхи для цього. Це робота нашого директора, Володимира Єфімова, який вміє організувати процес театрального життя. Ми ж не тільки приймаємо. Наш театр ще до відкриття теж зїздив на гастролі Черкащиною. І це добре. От погляньмо на корифеїв. В цьому театрі вони тільки зимували, весь інший час були в гастролях. І це впринципі доля акторів. Якщо не їздити, то репертуар, який ти створюєш вбивається. Будемо відвертими, за вісім, максимум десять вистав, всі зацікавлені глядачі Кіровограда вже її передивляться. І потім вона буде йти або в напівпорожніх залах, або в певних цільових ситуаціях. А тоді коли вистава немає принципового діалогу з глядацьким залом вона починає марніти. Для цього треба їхати і показувати її в інших містах. І так живуть всі обласні театри. Після херсонського тактру буде театр російської драми імені Лесі Українки, в грудні відбудеться вистава Володимира Горянського і поки гастролі припиняться. Нам поки самим треба трохи на сцені обжитись.

– Коли Кіровоград побачить експериментальний театр, наприклад, Андрія Жолдака?

– Це не просте запитання. Як тільки ми відчуємо що привеземо сюди експериментальний театр і всі витрати покриються, тоді це і станеться. Експериментальні вистави не дешеві, і квитки не дешеві. Ми люди нові, ми лише вивчаємо ситуацію. Тому не дозволяємо собі авантюрних кроків. Адже можна вкласти гроші. Але нічого від цього не отримати, а ми покликані, щоб театр розвивався і творчо, і економічно.
Зараз ми шукаємо фінансування на створення невеликих авангардних проектів. Зокрема живого театру, різноманітних майстер-класів. Адже сучасні акторські технології мають багато дотичних з усіма сферами життя. Існує низка експериментів зі створення п’єз на ґрунті життя самого міста. Приїздить група сучасних драматургів, які протягом двох тижнів гуляють містом, беруть інтерв’ю, шукають тематику і на базі цього матеріалу створюють бліц-п’єсу. Є варіанти, коли набирається група бажаючих і акторів, і аматорів, які проходять тренінги пов’язані з експромтом і з цих тренінгів народжується вистава. Хотілось би почати підготовку такої вистави з кінця зими. Ми хочемо щоб сучасний театр зайшов в Кіровоград і не обов’язково з виставами Андрія Жолдака. Мені, наприклад здається, що значно ціннішим для творчої молоді було б, якби приїхав Львівський театр імені Леся Курбаса. Не краще чи гірше, а важливіше з точки зору духовності.

– Що тут скажеш, у Вас море ідей! Пане Євгене, ваші плани та Богові б у вуха.

Настя Дзюбак

“Нова газета”

Довідка: Євген Курман був неодноразово відзначений як режисер. Співпрацював з багатьма обласними театрами, працював у Київському академічному Молодому театрі, а до нинішнього року очолював Донецького національного академічного музично-драматичного театру. Доводилось пану Євгену побувати у ролі викладача театрального мистецтва і для дітей, і для студентів, і проводити тренінги з арт-терапії.

Фото звідси