«Божі тварі» у кіровоградському театрі(ФОТО)

19:13, 25 Лютого, 2013

23 лютого 2013 року на сцені Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Л. Кропивницького давали спектакль-притчу  «Божі тварі» (за мотивами п’єси М. Ладо «Дуже простенька історія»). Із таким частуванням до нашого степового міста вирядилась трупа Житомирського обласного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги.

Коли вірити одному біблійному переказові Син Господній, цар над царями – як наречуть його пізніше східні мандрівники, – знайшовся у хлівці, і за колиску йому правили звичайні ясла, а не виріб придворного теслі. Тварини вберегли людську дитину від смерті, вочевидь розуміючи її значущість для життя, безперервного сукання нитки зміни поколінь і народів.  Можливо, люди відверто блазнюють, називаючи себе вінцем божої творчості?

 П’єса сучасного російського драматурга Марії Мішуріної (псевдонім Ладо) вкотре переповідає звичайну історію про незріле кохання із «дарунком у подолі», щоправда    способи донесення ідейних висновків перевершують масштаби хатньої драми завдяки випозиченій «наївній» іронії вольтерівського «Простодухого», вмонтованої у голоси несподіваних свідків події – свійських тварин у хліві неподалік хати заможного фермера. Поза тим,  матеріал п’єси відсилає до щонайменше двох відомих творів світової літератури – початковим розділам Нового Заповіту про народження Ісуса Христа та переховування святого сімейства, а також шекспірівської драми «Ромео та Джульєтти». Пара закоханих абітурієнтського віку чекають на появу дитини, радячись, як краще владнати справу з одруженням, адже їхні батьки здавна ворогують між собою. Так само, як колись почали зустрічатись, перші проблеми дорослого життя Даша з Олексієм теж обговорюють тут, у густій сутіні господарської прибудови, – більше їм ніде прихистити свою любов… Таким чином,  сценічний простір дійства організований за моделлю перевернутої вертепної скриньки, позначаючи перевагу закону природної доцільності над упередженнями і звичаями думання в людській зграї: все «скоромне», причетне до заголювання плоті і вивільнення почуттів відбувається на «горішньому» поверсі – пласкуватій верхівці високої солом’яної копиці посеред господарської прибудови, – натомість батьківські докори, високі ноти пісного моралізаторства побутують унизу, подекуди спадаючи до рівня низенького лазу обабіч стіни, де на жердинах висідають кури, – саме так на хазяйське подвір’я потрапляє Сусід,- батько головного героя, безнадійний злидень і п’яниця. Школярка Даша все-таки наважується відкрити батькам свою таємницю, однак ті рішуче опираються її рішенню: по-перше, ця невчасна вагітність перешкоджає планам на вступ до міського вищу; по-друге, поважні господарі аж ніяк не мріяли про зятя-бідака. У слушний час, поміж сплесками діалогових баталій, промовляється слово «аборт» – це ще одна химерна штука з мови людей, яка ніяк не дається розумінню худоби, принаймні Свиня та Корова про нього ніколи досі не чули, а от пес Крєпиш і Коняка згадують, що жінки інколи їдуть за ним в місто. Механізм акумулювання трагічного, власне як і комізм твору, забезпечується принциповою відмінністю онтологічного досвіду людини і тварини, а відтак – невмілими спробами інтерпретувати поведінку цих дивних двоногих істот: «Я стара, проте й досі не розумію ані Господаря, ні Господині. Наприклад, навіщо їм стільки різнокольорових шкур, що називаються одягом? Досить і своєї, в якій народився. Мені сімнадцять років. Шкура на мені ціла, ще не зносилася – отже, можна обійтись, як обходиться Сусід – він теж не міняє шкури. Він нас краще розуміє…» – сумно резюмує Коняка.

Образи Свині та Півня – коштовні зразки скрупульозної роботи актора над своїм персонажем: перший увиразнює мелодраматичну лінію нерозділеного кохання огрядної хрюшки до свого Господаря, яка цинічно уривається сценою підготовки до заколювання; інший – допомагає розімкнути щільну умовність притчі, постачаючи сигнали сучасності у вигляді популярної політичної фразеології, рекламних салоганів, зібганих реплік колишніх і нинішніх президентів та їх прем’єрів тощо…  За задумом режисера-постановника, образ Півня пародіює обличчя суспільного медіапростору, засобів ЗМІ в цілому, оскільки свійський птах із єдиною перспективою перетворення у суповий набір якось вирішив покинути хлів і стати кимось більш престижним, ба, навіть престижним, – Папугою, – а відтак захопився слуханням радіо.

jitteaterr2

jitteaterr3

jitteaterr4

jitteaterr6

jitteaterr7

jitteaterr8

jitteaterr9

jitteaterr10

jitteaterr11

jitteaterr12

jitteaterr13

jitteaterr14

jitteaterr15

jitteaterr16

jitteaterr17

Валентина Головань
Фото: Валерій Лебідь

Останні новини по темі
Кіровоград: опозиція «привітала» Януковича мітингом(ФОТО)
zaporr1
Через критичні матеріали про Президента журнал зняли з продажу?
Читайте також

Полеглому захиснику з Кіровоградщини Євгенію Гончаренку просять надати звання Героя посмертно – відповідну петицію опублікували на офіційному сайті Президента України....

14:16, 13 Липня, 2024

Переможцем конкурсу на посаду очільника Кіровоградської обласної дитячої лікарні став її чинний керівник Василь Хорощак. ...

13:03, 13 Липня, 2024

Учора, 12 липня, у Кропивницькому на перехресті вулиць Вокзальної та Івана Олінського сталася потрійна ДТП, в результаті якої одна з автівок перекинулася. ...

09:21, 13 Липня, 2024