День народження видатного педагога з Кіровоградщини відзначать на державному рівні
Перед підсумковим виступом голови Верховної Ради й закриттям 2-ї сесії VII скликання народні депутати ухвалили дуже важливу постанову — про відзначення 95-річчя одного з найвизначніших уродженців Кіровоградщини всіх часів, незабутнього Василя Олександровича Сухомлинського.
Нині важко уявити, якою була б вітчизняна педагогічна наука та педагогічна література без цього генія, який з’явився на Світ Божий 28 вересня 1918 року у селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. В наші дні ця місцина належить до Онуфріївського району Кіровоградської області.
Воістину Боже провидіння вберегло молодшого політрука Сухомлинського від наглої смерті під час героїчної оборони Москви на початку 1942 року. У так званому “ржевському котлі”, як прийнято йменувати виснажливе протистояння Західного й Калінінського фронтів радянських військ та групи армій “Центр” військ німецького Вермахту, загинули понад 2 мільйони чоловік червоноармійців, – удвічі більше, ніж в ході Сталінградської битви.
Дивом вцілілий після важкого поранення, з осколком снаряду (що його так і не ризикнули видалити з грудей Педагога до кінця його земного шляху), Сухомлинський одразу ж після виписки з військового шпиталю в Удмуртії знову просився на фронт. Проте медики не визнали його навіть умовно здоровим й здатним в подальшому проходити військову службу.
У червні 1942-го, знаючи про наявність у Василя Олександровича вищої педагогічної освіти, мужнього воїна призначають директором сільської середньої школи. Після звільнення Кіровоградщини від німецько-фашистських загарбників у 1944 році Сухомлинський повертається на Батьківщину, де очолює районний відділ народної освіти. Проте у 1947 році Василь Олександрович починає розуміти: справжнє його покликання — не праця у бюрократичній установі, а живий безперервний навчально-виховний процес у “колисці Української Державності”. Себто на селі.
Таким місцем, що у подальшому уславилося на всю освічену Східну Європу, став Павлиш.
У 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років, аж до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни. Відомою Павлиську ЗОШ зробив саме Сухомлинський.
Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання.
Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.
Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
Звернення до педагогічної спадщини В. Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв’язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 сторіччя.
Олег БАЗАК
