У Кіровограді танцювали лебеді (ФОТО)
Черговою порцією легких піруетів, витягнутих пальчиків і носочків та пір’їних взмахів став приїзд Київського академічного театру опери та балету з їхньою власною версією балету П. Чайковського «Лебедине озеро» у Кіровоград.
Принца Зигфріда посвячують у лицарі. Він мріє про ідеальне кохання й волею Долі потрапляє у світ рожевих мрій, де зустрічає білосніжну, прекрасну, але водночас печальну Одетту. Почуття виявляються взаємними і закохані дають клятву. Проте життя підкидає сюрпризів: Зигфрід повинен обрати наречену. Доля йому підкидає двійника Одетти і лицар зраджує своїй клятві. Згодом прекрасна лебединя простить Зигфріда, але повідомить, що вже не під силу керувати долею.
Такий сюжет в оригіналі. Проте, здалося, що київським балетмайстрам до вподоби більше хеппіенди, тож виступ закінчився вигнанням злої долі і з’єднанням двох закоханих сердець. Принаймні саме так читалася остання сцена у мої уяві. Мабуть, таке режисерське рішення мало на меті нагадати, що в житті людини ще є місце для мрій та ідеалів, а доля не настільки владна, тож нею можна трохи покрутити.
Майстерні балетні орнаменти, щирі та емоційні інтимні сцени Зигфріда та Одетти, грайливість та енергійність червоно-чорної Одетти й демонічна летючість Долі – усе це дало приємні враження від переглянутого балету, а традиційний танок маленьких лебедів змусив згадати той радянський чорнобілий телевізор, на якому в найкращі роки дитинства (мається на увазі старше покоління) та юності витинали на озері-сцені білі романтичні птахи.
Світлана Дубина
Фото автора
