Брати Капранови в Кіровограді: Вчися пишатися своїми предками – і нащадки пишатимуться тобою (ФОТО)

Це не в мене маленька трембіта – це ти просто не вмієш дудіти.
А ось іще сподобався:
Як в деканаті згасали вогні, сивий професор зізнався мені:
Лихо у тому, що всі ми старіємо, а першокурсниці – ні.

Смішити – діло благородне і корисне, але брати Капранови приїхали в Кіровоград із більш серйозною і конкретною метою – презентувати свою нову книгу «Мальована історія незалежності України».
Ще до презентації відгуки про цю книгу чула різні: комусь вона здалася надто спрощеною, а хтось був у захопленні від того, що все дуже стисло, але змістовно від «А» до «Я».

Скажу чесно: купувати книгу спочатку не збиралася. Для цього цілеспрямовано не брала з собою грошей. Але вже до кінця презентації чіплялася до знайомих з питанням, хто позичить мені 50 гривень. Купила таки і покупкою дуже задоволена:)

Як кажуть самі брати Капранові: «Ми зробили хитрий трюк: написали історію України для дітей так, щоб її почитали і дорослі».

Сама книга влаштована цікаво й непересічно: вся історія України від трипільської культури і до Незалежності розділена на 38 періодів. Кожен період займає один розворот книги. Коротко описуються події даного періоду, в лівому верхньому кутку – ключова постать, яку можна назвати героєм цього періоду, наприклад: «Дмитро Байда Вишневецький», «Максим Залізняк», «Євген Коновалець». Тут же два комікси – геніальна знахідка для приваблення до історії дітей (ми з донькою до тексту ще не дійшли, але комікси вже всі прочитали). А в правому кутку – карта України в стабільному масштабі, на якій видно, як змінювалися кордони України у той чи інший період. Капранови таке придумали – кажуть: «Можна місце, яке вас цікавить (наприклад, Кіровоград), проткнути голкою і протягом наступних сторінок дивитися, які режими панували на цьому місці протягом століть». Протикати не буду – шкода 🙂

Дуже зручно мати таку книгу в якості довідника – адже час і сили на досконале вивчення історії знаходяться не завжди. Та й навіть якщо колись знав історію гарно, і навіть з першого разу здав екзамен Наталі Іванівні Біденко, це не значить, що через кілька років не вилетить з голови, що там робилося за часів Симона Петлюри або де пролягали межі князівства Литовського. А тут у книжку заглянув – усе, як на долоні!
Присутнім на презентації книга сподобалася – за автографами вишикувалася ціла черга. Насправді 50 гривень за таку річ – гроші невеликі. А робота пророблена неабияка: над книгою працювало шість художників! Портрети історичних осіб в своєму неперевершеному стилі виконав фронтмен гурту «От Вінта» Юрій Журавель. Його малюнки мають одну характерну рису: всі зображені ним постаті – МОГУТНІ. А як же інакше? Саме такі люди могли вести за собою сотні тисяч війська і отримувати перемоги в масштабних кривавих битвах.
«Без брому! Без шмарклів! Без білих плям! Без чорних дір!» − брати Капранови вирішили не скиглити. Вони акцентують у своїй книзі не на стражданнях і поневіряннях українців, натомість в кожному витку історії добачають цінний урок, який Україна видобула з тієї борні. Кожна історична епоха ¬ від Святослава до Шухевича, від козака Мамая до Левка Лукʼяненка – то сходинки, по яких Україна піднімалася на шляху до становлення державності.

І якщо ми з вами зараз є, якщо пройшли крізь усі руїни та розрухи, якщо вистояли поміж гризнею найзажерливіших імперій, значить, настав час говорити про наші перемоги і про наших героїв. А їх є у нас.
Практичним втіленням цієї думки стала презентація і книги Сергія Богана «Повстанці Одещини і Придністровʼя» – автор, чия книга видана у видавництві «Зелений пес» братів Капранових, представив свою книгу сам. Читачі, зацікавлені в глибоких історичних розвідках, мають змогу ознайомитися з антикомуністичним рухом південно-західної України в часи Холодноярської республіки (1920-1923 рр), дізнатися про славних отаманів Придністровʼя і проаналізувати, хто й чому називав їх «бандитами» (чи не ті, на кому «шапка горіла»?) Книга написана легко й цікаво, водночас містить багато цінного фактичного матеріалу.

* * *
А далі в затишному пабі «Черчилль» брати Капранови виступили із сольною програмою «Дзен.ЮА». «Якщо в давнину козак чогось не знав і звертався з цим питанням до старійшин, ті казали йому: «Погугли, синку», – коментують Капранови таємниче слово «дзен». Так і робимо: виявляється, це – вчення про просвітлення. Ага, то ось чому я так просвітліла! І «Львівське світле» тут зовсім ні до чого – всьому виною містично-зваблива поезія Сергія Татчина, покладена на музику. Вийшов такий собі кобза-реп – ритмічний речитатив під кобзу та дудку.

«Ми познайомилися по Інтернету, – зізнаються Капранови. – Це така чарівна поезія, що в ній всередині вже ніби звучить внутрішня мелодія, тому пісні склалися самі собою».

«Блюз – це коли добрій людині погано, – Капранови підводять до композиції в стилі кобза-блюз. – А от хто знає, як називається стиль, коли поганій людині добре?..»

Ви теж здогадалися? Правильно – шансон. 🙂 Представники цього напрямку культурного розвитку (точніше, тупика) сиділи за першим столиком – спочатку в шоці, потім в сливах (був замішаний алкоголь у великій кількості), але в кінці вечора їх таки накрило мистецтвом, особливо коли Капранови від лірики перейшли до своїх бешкетливих пісень та сороміцьких віршів.

«Ми зрозуміли різницю між еротикою та порнографією, – заявили вони. – Якщо на ранок не соромно – то була еротика. А якщо соромно – значить, порнографія».

Вірш «Любіть Українок», я − як українка – вважаю, найкращим завершенням ідеального вечора (відвідувачі з першого столика думали, що це тост, й урочисто встали, піднявши келихи).
Життя в Україні дає нам урок –
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок –
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

Читайте братів Капранових – це найкоротший шлях до просвітлення 🙂

Підготувала Надія Паливода

Фото зі сторінки Фейсбук Олени Карпенко