На Кіровоградщині зберігається єдиний на всю Україну раритетний потяг (ФОТО)

Маємо відомості, що паровоз МТ-202, є рідкісним експонатом і, до речі, єдиним в Україні. А виготовлений він був у 1895 році на фабриці Св. Леонарда на замовлення Естонського залізничного департаменту. До 1944 року він експлуатувався на Естонській залізниці. Того ж року паровоз перевезли за вказівкою представників окупаційних властей Вермахту до Латвії, де він був пошкоджений.

 У 1946 році паровоз, як непридатний для експлуатації привезли у Гайворон. На паровозоремонтному заводі його капітально відремонтували і використовували для маневрових і господарських робіт.

За спогадами очевидців, у 1970 році з паровозом стався незвичайний випадок. Необхідно було забрати вантаж із залізничної станції Гайворон. Коли бригада підвела паровоз до заводської брами, та була зачинена. А була вже обідня перерва і машиніст з помічником пішли в їдальню.

Через деякий проміжок часу паровоз почав сам рухатись в бік станції. Знісши браму, він виїхав на зайняту колію. Це сталося тому, що пропускав клапан реверса. Побачивши це, слюсар заводу А. Чіпко вскочив у кабіну і зупинив паровоз.
У 1984 році вузькоколійний паровоз поставили на постамент. З приводу цього відбувся урочистий мітинг працівників заводу і представників громадськості міста.
Цей пам’ятний технічний знак зберігається у доброму стані впродовж усіх років. Він є пам’ятником, а точніше ровесником Гайворонської вузькоколійки.
Декілька років тому було створено музей Естонської залізниці. І його директор Мехіс Хельме віднайшов у “Каталозі локомотивів Міністерства шляхів СРСР 1945-1975 p.p.”, що вузькоколійний МТ-202 зберігся і знаходиться у Гайвороні. Директор цього музею робив різні спроби, навіть через державних діячів, щоб повернути цей паровоз до Естонії. Мехіс Хельме звертався у 2000 році до Посла України в Естонії М.П. Макаревича з листом, у якому повідомляв, що у 1994 році під час візиту до Естонії Президента України Л.Д. Кучми відбулася його зустріч з тодішнім міністром закордонних справ Естонії Трівімі Веллісте, який нібито інформував Леоніда Даниловича про бажання естонської сторони повернути паровоз до Талліна та проблеми, які виникають, у зв’язку з цим.

Переговорні процеси між посадовими особами двох держав та офіційне листування установ завершились тим, що Україна відмовилась повертати паровоз, бо він є нашою власністю.

Паровоз залишається історичною реліквією XIX століття, пам’ятником Гайворонській вузькоколійці, її трудівникам. Він служить окрасою нашого міста над Бугом-рікою. Ми навіть не уявляємо нашого міста без нього.

Цими днями до редакції газети «Гайворонський кур’єр» завітав житель міста Гайворона Ілля Васильович Вільчинський. І розповів наступне:

– На паровозі МТ-202 я попрацював 14 років. Це був маневровий локомотив, який належав тепловозоремонтному заводу. Ми доставляли зі станції Гайворон на територію заводу вагони з лісом, технікою, паливно-мастильними та іншими матеріалами. А на станцію доставляли продукцію, яку випускав наш завод. А ще наша бригада подавала у складальний цех паровози і тепловози для капітального ремонту.
Усі післявоєнні роки і до періоду горбачовської перебудови деякі цехи і дільниці підприємства працювали цілодобово. Відповідно і невеликий за габаритами локомотив експлуатувався у три зміни. Обслуговували його чотири бригади. Ця техніка для ГТРЗ була дуже вигідною, бо мало використовувала дров і вугілля.
До слів ветерана варто додати, що йому нещодавно виповнилось 90 років від дня народження. З ювілеєм його привітав міський голова П.М. Руденко і побажав йому міцного здоров’я і довгих літ життя.

Олексій ПАВЛИЧУК

За маріалом сайту Гайворонської міськради