Чоловіки про мистецтво і своє «Я»: театр корифеїв представив глядачу прем’єру (ФОТО)
Третій день 45-го Всеукраїнського театрального свята «Вересневі самоцвіти» кіровоградський театр ім. М. Кропивницького розпочав з прем’єри. Комедія «Art» – постановка молодих акторів театру кропивничан на п’єсу молодої талановитої і вже відомої французької письменниці-драматурга Ясміни Рези. Свого часу француженка отримала за цю п’єсу театральну премію Мольєра у номінації «Кращий драматург». Тепер преміювати українську виставу «Art» оплесками і вигуками «Браво!» й «Молодці!» може і кіровоградський глядач.
На сцені малої зали театру лише білий диван, такого ж кольору стіна і мініатюрний столик. Історія показує нам трьох давніх друзів, абсолютно різних типажів. Марк (Євген Скрипник)– інженер в авіаційній промисловості. Він прихильник строгого, але водночас зрозумілого і змістовного мистецтва. Серж (Валерій Ланецький) – дерматолог. Увесь його зовнішній вигляд говорить про те, що він слідкує за модними тенденціями і усіляко намагається відповідати вимогам свого часу. Іван (Олександр Малахатько) – безпринципний і «нещасний» торговий агент з продажу канцтоварів. Йому усе життя не щастить з роботою, готуючись до весілля ними постійно керують жінки, а в усіх суперечках він займає нейтральну позицію чи ж відстоює думку більшості. Сюжет зав’язаний на тому, що мрійливий й захопливий Серж купує полотно «майстра» Антріоса за 200 тисяч франків. Картина не має жодної історії: на білому полотні є лише білі горизонтальна та безліч діагональних ліній. Зробивши важливу покупку Серж намагається дізнатися думку друзів.
Упродовж півтори години троє чоловіків, які за сюжетом дружать вже 15 років, обговорюють шедевральність полотна: хтось відчуває вібрації, бачить сині й жовтні лінії, хтось вважає це геніальним витвором мистецтва, а для когось це «повне лайно за 200 штук».
Вистава ідеально показує як кожна людина по-своєму сприймає мистецтво, як висловлює своє враження і як своєю думкою намагається вплинути на інших. Комедія ідеально презентує як чиясь особиста думка може вплинути на іншу людину, як в одному сказаному слові чи висловленій інтонації можна знайти купу підтекстів і сенсів. Про смаки не сперечаються – одразу думається при перегляді вистави. Гуртом і батька легше бити – розумієш згодом. «У будь-якій суперечці ми захищаємо не свою точку зору, а своє «Я» – усвідомлюєш наприкінці. І все одно, навіть при довготривалій дружбі, кожен залишається при своїй думці, намагаючись утримати свої позиції і не втратити вплив над тими, хто тебе величає.
Комедія не має сюжету як такого. Глядач вловлює перебіг подій у першій половині вистави, однак потім, незважаючи на якісну гру акторів, яскраві емоції і легкий гумор, починає йти обертом голова. Кажуть, в суперечці знаходиться істина. Однак коли сперечаються три абсолютно різні людини, переводячи розмову водночас у різні проблеми, розумієш: в усьому гамузі емоцій, слів та образ чорт ногу зломить. Постійні спори і переходи, варто визнати, місцями спантеличують глядача. Особливо того, який звик до традиційного динамізму вистави і сюжету.
Не можна не відмітити те, що режисером і автором музичного супроводу (вдалого і легкого!) є один із акторів вистави – Євген Скрипник. Варто зауважити і те, що чи не вперше усі ці троє виконавці відкривають себе як актори перших ролей. Як на мене, дебют вдалий і яскравий. Глядач хоче продовження.
Світлана Дубина
Фото автора
