Книжковий Арсенал: літературна зустріч у форматі Twitter
Коли б мені сказали, що можна провести літературний захід із майже двадцятком учасників усього за півгодини і так, щоб кожен із них не раз висловився – я б не змогла цього уявити.
Але, з’ясувалося, «таки да», можна. Одним із заходів цьогорічного «Книжкового Арсеналу», що триває у Києві,була зустріч із письменниками «Література формату Twitter». Більшість із учасників – покоління так званих двотисячників. Хоча взяли участь і доросліші автори: Іван Малкович й Іван Андрусяк.
За словами модератора Артема Захарченка, поштовх до такої концепції зробив Сергій Жадан на одному із Форумів видавців у Львові. Останній тоді нібито «скаржився»: хтось вихопить цитату, розтвітить її – і цитату знають, а сам твір ні.
Організатори, прислухавшись до такого спостереження, провели зустріч із письменниками, де кожен із них міг лише протягом 30 секунд зачитувати уривок зі свого твору (цитату, як у Твіттері). Далі – передача мікрофону колезі по фаху, і майже без перерви читати продовжує хтось інший, уже своє. Я не завжди встигала переходити від одного автора з його баченням-чуттям-малюванням-світу до іншого. Але, зрештою, сьогодні еклектикою нікого не здивуєш.
Одним з учасників був Артем Полежака. Він читав передвиборчі лимерики кандидатів у президенти. У якийсь момент зал дивно зашумів – виявилося, що за глядачами стоїть один із героїв віршів Полежаки Петро Порошенко. Артем, не довго думаючи, повторив свого лимерика про нього, пан Петро потім ще й вийшов на сцену й узяв аркушик із полежаківським твором (а чому б і не скористатися нагодою нагадати про себе?).
Івана Малковича із мапою України в руках прочитав уривок із вірша «Люблю тебе пізнавати на всіх картах світу…» зі словами «боюся за твою ліву лапку» (для тих, хто не знає цей вірш і кого не залишає байдужим питання Криму, його просто варто прочитати).
Далі буде.
За матеріалом “Гречаного блогу” Наталі Романюк
