Кого оберігають на передовій українські військові: поезія з полігону
Кого оберігають на передовій українські військові? Свої родини, полини, тополі і полігонівське маленьке мишеня.
Про це у ніжному вірші від сильного захисника, написаного на полігоні Кіровоградщини.
Мишеня
Про цих тваринок зазвичай не пишуть.
Кому потрібен вірш про гризунця.
Та розповідь стосується не миші,
Про гомосапієнс розмова буде ця.
Військовий полігон, трава лежить гриваста
В осінньо-жовто сірих кольорах.
Земля цілинна в решетах діркастих,
Мишиних нірках на семи вітрах.
Про «Скорпіона», тактику атаки,
Уважно слухає інструктора загін,
Двадцятирічні і старі вояки
Терпляче топчуть польовий полин.
І рапотом, сіра мишка, десь із нірки
Несміло, не повірив би во вік.
Повітря нюхають манюнькі носопирки
На офіцерській влізла черевик.
Обнюхав уважно грізні берці,
Суворо вояки одуни,
Що з ними виміряв кроваві герці
І шрамами тавровані війни.
Розповідаючи як правильно вражати
Живої сили ворога тіла,
Інструктор зрозуміти дав солдатам,
Що під ногами душечка мала.
Стояв підрозділ в мовчазній півколі,
Нутром відчувши, що охороня
Свої родини, полини, тополі
І полігонівське маленьке мишеня.
В. М. Гуменюк (позивний КРУК) – військовослужбовець, учасник АТО. Вірш написаний 19.10.2014. Полігон «Канатове»
