“Тепер я буду любити тебе”: український арт-хаус на тему кохання

Не зважаючи на острах прокатників, на другий сеанс, який відбувся 1 січня, прийшло не так вже і мало людей: йшли компаніями у продовження новорічного свята.

Сіллю фільму є прекрасна акторська гра і діалоги. З легкістю можна уявити театральну постановку за цим сценарієм.

У фільмі не стільки піднімається питання окремих стосунків, а зачіпає філософську проблему кохання загалом.

“Кохання це не хімія, не фізика. Це анатомія. Треба ближче пізнати один одного, а тоді можна полюбити за щось”, – стверджує головний герой.

Чому ми любимо когось? Чи можна просто клацнути пальцями і вирішити для себе “тепер я буду любити тебе”? Чи легко знайти взаємність людині, яка всім серцем прагне берегти і кохати бодай когось? Як виникає ота “іскра” з якої усе починається? Чи можна пробачити зраду? Відповідь на всі ці питання прагнуть знайти творці менш як двогодинної стрічки.

В одній із перших локацій – дивному готелі, що радше нагадує будинок культури з голубами, ліліпутами та стриптизом – розумієш, фільму на кшталт “Кучеряшки Сью” чи навіть масових комедій радянського зразка не буде.

Трейлер і попередня реклама у ЗМІ обіцяли українцям “на свята легкий, необтяжливий і веселий фільм про кохання з акторами-улюбленцями” і глядач, ймовірно, чекав простенького сюжету, яскравих кадрів, багато комічно-любовних сцен і тотально романтичного хепі енду.

Першу оскому отримуєш від імені головного героя. Персонажа у виконанні улюбленця українців народного артиста України Богдана Бенюка звуть… Мішель. Хоча б якогось секрету чи передісторії, чому ресторатора із типовою української зовнішністю Романа, Петра чи Михайла звати саме так немає.

І хоча з одного боку стрічка дійсно не зраджує своєму жанру(є тут і любовні трикутники, і пара закоханих, які попри все таки створені одне для одного, і не надто прекрасний «принц», який за просто так готовий ощасливити будь-яку даму), проте голлівудської легкості таки бракує. Таке враження, що отримавши гроші держкіно, режисер фільму вирішив вбити одразу двох зайців: і масового глядача на показ заманити, і по фестивалях кіно повозити, бо все ж стрічка тяжіє до арт-хаусу і далеко не кожному припаде до смаку. Якщо деякі, на приклад, французькі режисери уміють вдало поєднати і те і інше, то в цьому випадку всидіти одразу на двох стільцях складно.

Стрічка змушує думати, уважно слухати і геть не годиться під похрусткування попкорну.

Можна припустити, що дехто з глядачів, які залишився розчарованими.

Ті хто йшов на просту комедію відчув себе ошуканим, десь так, як би йдучи на любовну мелодраму ви потрапили на порнофільм.

Поціновувачі ж авторського кіно швидше за все до кінозалу навіть не дійшли, бо в трейлері і описі стрічки вся його суть викривлена мішурою “розважальності”.

Словом, за фільм можна поставити “5”, за невиправдані очікування – двійка.

Нагадаємо, показ стрічки продовжиться у Кіровограді в кінотеатрі «Портал» до 7 січня.

Анастасія Дзюбак