Як повинне змінитись культурне життя Кропивницького в наступні 5 років: авторська колонка
Напередодні місцевих виборів 2020 ми вирішили подумати як має змінитись Кропивницький в наступні п’ять років аби жити тут стало краще, незалежно від того, хто прийде до влади. Тому підготували серію авторських колонок «Кропивницький має змінитись», від людей із різних сфер життя. Першою авторкою стала очільниця громадської організації «Баба Єлька» Інна Тільнова.
Я впевнена, Кропивницький через п’ять років буде культурнішим, ніж сьогодні. Для цього нам слід визначитися з брендуванням міста. Мені б дуже хотілося, аби ми перестали танцювати навколо «фортечної» історії обласного центру, фльор Єлизавети особисто мене гнітить, а фраза із пісні (яку, щоправда, вже мало хто згадує) про гени, що завезла Єлизавета – дратує. Принаймні я б охочіше розповідала своєму сину козацьку історію міста, ніж імперську, навіть якщо від неї нікуди не подітися.
А загалом найкращими для брендування міста, на мою думку, є образи театру імені Кропивницького та 3-го полку спецпризначення імені князя Святослава Хороброго. Давно пора писати новітню історію обласного центру без червоних вітрил комунізму, незрозумілих ідолів та «градів», які сьогодні мають подвійний смисл. Мені подобаються образи, які вже насичують новими смислами культурну ауру Кропивницького: Мамай на стінах 3-го полку, Мамай-мурал на стіні багатоповерхівки по вулиці Попова. Чому б не продовжити цю тему і не оселити нових Мамаїв на Набережній, яку збираються реконструювати? На Козачому острові, який потребує реконструкції.
Через п’ять років Кропивницький має бути українськішим.
І цьому, я вірю, сприятиме і «Баба Єлька». А крім нас, і в першу чергу – воїни з 3-го полку (так, про їхню роль у функціонуванні українського Кропивницького я готова повторювати в кожному абзаці), Книгарня Є, співачка YELKA, Krorunclub, креативний простір KOWO, Gоробці Production Studio, ГО «Озеленення», KropRiverTour, Krop:Hub, Ратушняк і Митрофаненко (вживаю ці прізвища як бренд), філфак ЦДПУ і мої улюблені та потужні Світлана Ковтюх та Ольга Крижанівська, Агенція сталого розвитку «Хмарочос», видавництво «Імекс», а ще люди, які залишаються в місті не через безвихідь, а через бажання тут жити.
Нам важливо почати цінувати своє.
До речі, у цьому контексті – поваги до локального продукту – для мене показовою є історія про те, як «Баба Єлька» ходила в ресторан, що позиціонує себе як заклад автентичної кухні, проте в меню на час написання цього тексту не мав жодної місцевої страви. Як відомо, наш проєкт розвиває і кулінарний напрямок – особисто я, крім іншого, відповідаю за фіксацію рецептів традиційних для Кіровоградщини страв. Пів року тому я наважилася запропонувати шеф-кухарю згаданого ресторану долучити до меню страви, рецепти яких ми записали під час експедицій областю (за два роки ми побували у 60 селах, і наразі в мене є близько ста рецептів). Колектив закладу зацікавився цією ідеєю, шеф-кухар відверто зізнався, що не знайшов традиційних для нашої місцевості страв, формуючи меню, і нам сказали класичне «вам подзвонять», і я навіть передала ці рецепти кухарям… Ми нічого не просили взамін, нашою метою було популяризувати локальний продукт, показати, що ми маємо свій власний кулінарний діалект. Але в меню цього чудового ресторану, куди наша сім’я не перестала ходити, і досі «звучать» кремзлики, заліщецька уха і бограч та інше, проте немає луполянських хрустиків з буряковим соком, яблучного десерту з Кримок чи липнязької вертути, немає цибулівського капусняку, запечених вареників із сиром по-бондурівськи, зливаного молока, як у Верблюжці… У чому причина? Я не знаю. Проте точно знаю, що на фестивалі вуличної їжі, який нещодавно відбувся в рамках Вересфесту, автентичні страви користувалися шаленим попитом, а ми з моїми колегами з «Нової газети» почали роботу над збіркою кулінарних рецептів «Смачна Кіровоградщина»…
Ще про локальне: я б дуже хотіла, аби на концертах виступали місцеві артисти зі своїм власним матеріалом. Щоб концерт крутого місцевого рок-гурту «Inside the sound» був не рідкістю, а традицією на День Кропивницького, щоб про пісні YELKA знали більше людей.
Це про «начинку». А є видимі речі, які досить легко змінити, не чекаючи п’яти років.
Хотілося б, щоб у міській раді з’явилася посада такого собі «спеціаліста з естетики міста». Щоб це була креативна людина, яка б дивилася на Кропивницький з якогось особливого кута зору. Хай би навіть інспектувала в’їзди і виїзди з міста (з боку Бобринця і досі бовваніють величезні букви КІРОВОГРАДа, які давно мають бути переплавлені на Кропивницький), хай спробувала б сісти на потяг в іншому місті і зійти на місцевому залізничному вокзалі вночі, принюхатися і придивитися…
Переконана, що комплекси української меншовартості розвиваються саме вдома, в стінах рідного міста, якщо йому бракує ресурсів задовольнити духовні потреби його жителів. Значить, воно дає мало приводів пишатися тим, що ти з Кропивницького. Але це все можна змінити.
Матеріал опубліковано в рамках програми Local Media Innovations, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки
