Від сирних коників до базальтових стовпів: ідеї для цікавих подорожей Україною

Гастрономічний туризм: від сирів до устриць

В Україні також є тенденція до гастрономічного туризму. За словами Дарки, в Україні є три неофіційні кулінарні столиці – Львів, Київ, Одеса. Є не менш цікаві й регіональні гастромаршрути. 

Наприклад, проєкт, що два роки тому стартував за підтримки ЄС в Одеській області “Дорога вина і смаку української Бессарабії”.

– Невеликі крафтові виробники, сироварні, винороби, туроператори, садиби об’єдналися в такий маршрут. Він вийшов досить великий. Можливо, за один раз його не об’їхати, але можна подорожувати частинами, – каже Дарка Горова.

Приміром, у Вилкове мандрівниця радить скуштувати рибну юшку з овочами та часниковим соусом під місцеве червоне вино сорту “Новак”, щось схоже на сорт “Ізабелли”. Загалом там 80% страв – з риби, навіть пельмені, фарширований перець та голубці.  Порада від Дарки, бронюйте місця наперед, якщо хочете скуштувати таку рибну страву.  

А ще на півдні країни можете прокласти маршрут устричними фермами, які почали відроджувати в Україні.  

Торік у жовтні презентували туристичний маршрут “Дорога вина і смаку Закарпаття”.

Наприклад, згідно з маршрутом можна відвідати буйволину ферму у Виноградові й там же придбати молочну продукцію. 

– Молоко буйволиць дуже жирне і його мало. Тому продукція дорожча. До речі, саме така канонічна, правильна італійська моцарела робиться з молока чорних буйволиць, –  розповіла Дарка Горова. 

А ще, за словами мандрівниці, мають створити “Дорога вина і смаку” Миколаївщини, Херсонщини, Прикарпаття. 

– Два продукти Прикарпаття – гуцульська овеча і коров’яча бринза отримали географічне зазначення. Це означає, що тільки продукція цього регіону, створена за певними традиціями з XV сторіччя, може носити цю назву. Це подібно до шампанського, коньяку, сиру Рокфор, –  зауважила мандрівниця. – Взагалі бринза дуже кльовий об’єкт для гастрономічного туризму в Україні. Смачно і вона довго може зберігатися. 

Навіть купити на сувенір з Карпат їстівні сирні коники. Як розповіла мандрівниця, раніше їх купували на ярмарках для дітей, як ласощі. 

– Їх роблять вручну з молодого солоного сиру, –  каже Дарка. – І цікаво, що ці коники можуть засихати і не псуються. Їх можна привозити на сувенір. Коштують дуже дешево – 5 гривень на Косівському ринку. 

Винний туризм з потенціалом

– Україна – винна країна, – стверджує мандрівниця. – Також була шокована тим, що в нас може не тільки рости воно, а що воно круте і смачне. Наші південні області знаходяться на 46-й паралелі, яка називається винною. Там також знаходяться відомі регіони типу Бордо. Тобто потенціал гарантований. 

Вона також радить не лише дегустувати, а відвідати музеї вина. Приміром історичне шато Трубецького. 

– Це шато на березі Дніпра, біля Нової Каховки. Єдине історичне шато в Україні, яке збереглося до цього часу. 

Серед рекомендацій Дарки Горової також виноробня “Бейкуш” біля Очакова, де можна і збирати виноград, і подивитися, як роблять вино.

Індустріальний туризм в країні це не лише Чорнобильська зона

Передусім індустріальний туризм, за словами мандрівниці, це схід країни. 

– Почали водити туристів на “Запоріжсталь”, “Інтерпайп” у Дніпрі, і Кривий Ріг теж потрохи розкочигарюється,  – каже Дарка Горова.

Наприклад, у Кривому Розі мандрівниця радить подивитися оглядовий майданчик південно-збагачувального гірничого комплексу; відвали з використаною породою, що нагадує мандрівниці різнокольорові гори в Китаї; музей спецтехніки просто неба та метротрам – підземний трамвай. 

А з найпопулярніших туроб’єктів в країні, на думку мандрівниці, є все-таки Чорнобильська зона.   

– Там дуже цікаво. Рекомендую обов’язково з’їздити.

Є ще базальтові стовпи та фосфогіпсові терикони в Рівненській області, віадуки (залізничні кам’яні аркові мости) у Ворохті.

Можливо, колись на мапі індустріального туризму в країні з’явиться й Кіровоградщина з її ідеєю розвивати туризм до уранових шахт. 

Лісові бджолярі та петриківський розпис

На думку мандрівниці, варто побачити унікальний поліський промисел – бортництво. У селі Селезівка в Житомирській області живуть бортники – лісові бджолярі.

– Вони збирають мед здебільшого один раз в рік, восени, в колодах, які висять високо на деревах, – каже Дарка Горова.

А ще радить поїхати в Петриківку і відвідати майстерні петриківського розпису.

– Взагалі все село в цих розписах: на автобусній зупинці, на паркані, магазині, – каже Дарка. 

З цього ж напрямку Дарка Горова пропонує відвідати в Полтавській області Решетилівку, де вишивають сорочки білим по білому, а також – Опішне, де розписують глиняні вироби. 

Нагадаємо, попередній матеріал вийшов про те, де можна покататися на лижах під час пандемії коронавірусу. А також куди можна поїхати в літо під час пандемії, якщо набридла зима.

Підготувала Валерія Жовтун за матеріалами відеоконференції “Як подорожувати під час пандемії?”