«Щоб не казали, що поліція не воює»: історія Володимира Красюка

«Спочатку Володя служив у карному розшуку у Новомиргороді. Потім перевівся до нас. Він був спортсменом, а ми надавали пріоритет саме таким», — згадує командир Володимира Олександр Карпенко.

У 2020 році Володимир Красюк прийшов на посаду інспектора взводу поліції особливого призначення ГУНП у Кіровоградській області.

Взвод поліції особливого призначення — спеціальний підрозділ, який проводить затримання особливо небезпечних злочинців. Спортивний, сильний Володимир був створений для цієї посади.

«Потім через рік ми його перевели на посаду інспектора з тактики спеціальної підготовки. Він навчав рукопашного бою (самбо) колег. Став наставником для них», — розповідає Олександр Карпенко.

А навчати поліцейських самбо для Володимира було за щастя.

«Коли він проводив заняття, то завжди усміхався, а хлопці із задоволенням його слухали. Він був прикладом для них», — згадує Олександр Карпенко.

«Вирішили, що маємо право на весілля»

«Коли я вперше побачила Вову, то мене вразила його харизма. Це не передати словами. Він мав сильний характер, завжди досягав своїх цілей. Спортсмен, мав чудове почуття гумору», — розповідає дружина Володимира Аліна.

Познайомилася пара у 2023 році. Через чотири місяці Володимир зробив дівчині пропозицію. 

У цей час чоловік їздив на Херсонський напрямок у складі поліції особливого призначення, яка проводила стабілізаційні заходи у населених пунктах прифронтових областей. Це — забезпечення порядку на вулицях, підтримання комендантської години, нагляд за тим, щоб не було мародерства, — зазначає Олександр Карпенко.

«Вова дуже злився й обурювався на слова деяких людей, що поліція не воює. Це було для нього дуже болюче питання. Він казав: “Поліцію теж відправляють на війну. Чому це ніхто не бачить?”. Хотів, щоб ця думка суспільства змінилася», — наголошує дружина Володимира.

Рівно через сім місяців з дня знайомства — 23 вересня 2023 — пара одружилась. До урочистого дня готувались телефоном.

«Спочатку ми думали, що одружуватися якось неправильно, адже війна. Але Вова виїжджав на небезпечні завдання, захищав нас, тому ми відпустили ситуацію та вирішили, що маємо повне право на шлюб. Коли, якщо не зараз? Я не пошкодувала, що зіграли весілля, бо хоча б маю спільні фото», — зауважує дружина поліцейського.

Попереду «Лють»

На початку 2024 року створили Об’єднану штурмову бригаду  «Лють». Тоді прийшло розпорядження, що поліцейські можуть перейти до цього підрозділу і брати участь у бойових діях.

У кінці січня Володимир доєднався до «Люті». Спочатку був у запасі в Кропивницькому, тут базувався його підрозділ.

У травні 2024 року підписав контракт та перевівся до батальйону спеціальних операцій «Еней» бригади «Лють».

Довідка.

Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» — міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, що входить до Гвардії наступу та призначений для виконання бойових завдань із відсічі збройної агресії проти України у зоні ведення бойових дій. На 12 квітня 2024 року 5 тисяч поліцейських долучилися до бригади та безпосередньо відбивають наступ росіян на фронті.

Уже в травні Володимир із побратимами вирушили у Вовчанськ. Після цього — у Торецьк.

Поліцейський дуже мало ділився інформацією про бойові дії та про свій побут на війні. 

«По-перше, це не можна було озвучувати. А по-друге, Вова дуже беріг мене та своїх рідних. Коли він нам телефонував, то говорив, що все добре, не хвилюйтеся», — згадує Аліна.

Його останній бій був у Торецьку, який «Лють» боронила з липня 2024.

У жовтні там були запеклі бої. На той час більша частина міста була під контролем росіян.

«Там були запеклі бої. На наші позиції постійно були “накати” росіян. Вони намагалися знайти слабке місце в нашій обороні. І все це супроводжувалось постійним артилерійським і мінометним обстрілом, плюс засоби аеророзвідки», — згадує заступник командира батальйону спеціальних операцій «Еней» підполковник поліції Дмитро Колоколов.

Останній бій Володимира був запеклий. Ворог обстрілював позиції поліцейських щільним артвогнем, мінометами.

«Коли нам передали, що Володя поранений, ми одразу ж організували евакуацію. Бронеавтомобіль підскочив, його забрали, надали першу допомогу», — говорить Дмитро Колоколов.

Володимира передали медикам, проте від отриманих поранень він помер.

«Чоловік прожив 29 років, але як для такого молодого хлопця він дуже багато на свій вік досягнув у плані кар’єри, зміг реалізувати свої таланти, прожити яскраве, але таке коротке життя», — каже Аліна Красюк.

«Його поважали за чесність, доброту, прямоту»

Дмитро Колоколов згадує, що Володимир був відмінним стрільцем. 

«До того, як він прийшов “Лють”, то вже мав відмінну спортивну підготовку. У нас Володя максимально вдосконалив свої навички стрільби на різній відстані зі стрілецької зброї, з підствольних і ручних гранатометів, термобаричних», — зауважує він.

Протягом чотирьох місяців лютого-травня поліцейський проходив додатковий вишкіл: відпрацьовував виходи, евакуацію поранених, орієнтування на місцевості, виконання навчальних завдань, в різну пору доби, різну погоду. 

«Намагалися відпрацювати всі можливі сценарії», — каже заступник командира батальйону «Еней». І додає, що передбачити все неможливо.

«Думаю, що найкращою його рисою була комунікабельність. Це товариська дуже проста людина. Його поважали за чесність, доброту, прямоту», — згадує Дмитро Колоколов.

Олександр Карпенко зауважує, що новина про загибель Володимира боляче вдарила по всьому підзрозділу.

«Врівноважений. Добре зорієнтований у законодавстві. Той, хто завжди з душею спілкувався із громадянами. Боляче. Ще й зважаючи на те, що в майбутньому Володя міг би стати старшим інспектором групи тактики спеціальної підготовки. Життя розставило свої трагічні корективи», — розповідає він.

Поховали Володимира Красюка на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища 12 жовтня 2024 року.

Уже після смерті поліцейського нагородили орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та відзнакою «За оборону України»

«Я готова на весь світ кричати про Вову»

Після загибель Володимира його родина намагається зробити все, щоб про життєрадісного, веселого та принципового поліцейського не забули.

«Я готова на весь світ кричати про Вову. Щоб його слова почули, і не казали що поліція не воює. Можливо люди будуть добріші до поліцейських, більше поваги до них буде», — наголошує Аліна.

Нині триває збір підписів під петицією про присвоєння Володимиру Красюку звання Героя України. Знайти петицію можна за посиланням.

«Наш земляк, побратим заплатив найвищу ціну, і він цього звання заслужив. Він був поліцейським, який воював із честю», — зазначив Дмитро Колоколов. 

Веселий, відкритий, душа компанії, завжди на позитиві — саме таким запамʼятають Володимира. 

Фото: надала Аліна Красюк