Бізнес і держава шукають вихід: як війна збільшила попит на працівниць та кадри старшого віку
За дослідженням Європейської бізнес-асоціації, 71% українських компаній у 2024 році вказали, що відчувають значний дефіцит кваліфікованих кадрів. Водночас 142,8 тисячі українців на початку 2025 мали статус безробітних. Тобто існує значний внутрішній резерв трудових ресурсів, який можна активізувати. Як держава і бізнес планує розв’язувати цю проблему?
Срібна економіка в поміч
«Після повномасштабного вторгнення ми втратили сотні тисяч активних працівників — хтось пішов на фронт, хтось виїхав за кордон. Але водночас у нас є величезний людський потенціал серед людей віком 50+, який досі недооцінений», — наголосила Дарина Марчак, заступниця міністра соціальної політики, під час конференції «Економіка досвіду: активне довголіття — стратегія майбутнього», де експерти розповіли зокрема і про те, що у нинішніх умовах значно зростає цінність працівників старшого віку. Як чоловіків, так і жінок. І для цього є кілька причин.
- Досвід та наставництво для молодих
Віктор Іванчик, співзасновник і CEO агропромхолдингу «Астарта», додав:
«На підприємстві близько 10% працівників — це люди 60+, і ми бачимо: їхній досвід прямо впливає на стабільність виробництва. Вони передають молодим не лише знання, а й культуру відповідальності».
- Стабільність і стресостійкість команди
«Люди старшого віку — це опора у кризу. Вони не панікують, не кидають роботу, бо вже бачили різні часи», — підкреслив Кирило Криволап, виконавчий директор Центру економічного відновлення.
«Їхній досвід — це антистрес для команди: коли є хтось, хто пам’ятає, що все можна пережити, колектив працює спокійніше», — додала Юлія Жовтяк, директорка Державного центру зайнятості.
- Увага до правил і стандартів
«Там, де важливі уважність і стандарти — фінанси, контроль, перевірка документів — саме старші працівники найефективніші. Вони працюють ретельно, без поспіху, але з точністю», — підсумувала Олена Велика.
Водночас багатьох старших людей важливою є можливість гнучкого графіка і погодинної зайнятості й на це доведеться зважати роботодавцям.
«Ми бачимо, що попит на часткову зайнятість серед людей віком 50+ зростає. Бізнес починає розуміти: гнучкість — це не поступка, а стратегія», — каже Валерій Решетняк, CEO платформи з пошуку роботи «Робота.ЮА»
Жінки-інкасаторки? Запросто
За даними Національного інституту стратегічних досліджень, бізнес реагує на брак кадрів підвищенням зарплат та покращенням умов праці.
Також жінки дедалі частіше обіймають «нетипові» для них раніше професії (машиністи, слюсарі, водії, оператори).
Наприклад, ПриватБанк запропонував своїм працівницям, які працювали у відділеннях, перевчитись і зайняти позиції інкасаторок та налагоджувальниць банкоматів.
Раніше таку роботу виконували чоловіки, адже вона фізично тяжкою. Але зважаючи на те, що багатьох працівників мобілізують, попрацювали над створенням умов для жінок:
- видали полегшені бронежилети, нову форму, зручнішу для жінок;
- оновили маршрути;
- створили окремі роздягальні, душ, туалетні кабіни.
Наразі є принаймні 14 жінок-інкасаторок у командах банку по Україні.
Важливою перешкодою є характер роботи та фізичні навантаження. Багато технічних і робітничих професій вимагають фізичної витривалості, що часто відштовхує жінок, особливо якщо робочі місця не адаптовані під різні фізіологічні можливості.
У банку справились і з цим завданням.
«Наприклад, для певних ремонтних робіт треба пересувати важку техніку. Тому жінки мають напарників-чоловіків до яких можуть звернутись за такої потреби. Все продумано», — каже Анджела Дзіндзюра, фахівчиня з комунікації Центрального макрорегіонального управління «ПриватБанку».
Наприклад, у Кропивницькому вже пів року Катерина Берегуленко працює спеціалісткою з обслуговування терміналів. Вона є першою і поки єдиною жінкою у колективі з девʼяти людей. В її обовʼязки входить замінювати, встановлювати та ремонтувати банкомати, термінали самообслуговування. До цього вона 12 років працювала касиркою у «ПриватБанку».
«Я відчула, що “вигоріла” і захотіла навчитися новому, “змінити картинку”. І мені запропонували навчання. Все доступно і фахово пояснювали, тому сумнівів в тому, що я впораюся, не було. І зараз від колег — а це вісім чоловіків — я не чула жодного разу упереджень у свій бік. Навпаки, підтримують, готові підказати при потребі. Зараз мені подобається те, що я роблю», — поділилася Катерина Берегуленко.
За перенавчання жінок взялась держава
Державна служба зайнятості України навесні розпочала проєкт, у якому на замовлення роботодавця Служба зайнятості шукає та відправляє на навчання умовних “чоловічих” професій кандидаток і після навчання роботодавець працевлаштовує жінку за отриманою професією. Загалом мова про 31 професію. На Кіровоградщині, наприклад, жінки можуть навчитись 13 з них у різних закладах профтехосвіти області:
- Верстатниця широкого профілю
- Водійка автотранспортних засобів
- Електрогазозварниця
- Електромонтерка з ремонту та обслуговування електроустаткування
- Монтажниця систем утеплення будівель
- Операторка котельні
- Помічниця машиніста електровоза
- Помічниця машиніста тепловоза
- Слюсарка з ремонту колісних транспортних засобів
- Слюсарка з ремонту рухомого складу
- Слюсарка з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування
- Слюсарка-ремонтниця
- Трактористка-машиністка сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва
Жінок раді бачити вивчити і комунальні підприємства. Так у КП «Електротранс» працює вже не одна водійка тролейбуса.
Також багато навчальних можливостей і менторства пропонує жінкам громадський сектор. Наприклад, так минулого року навчали монтувальниць сонячних панелей.
Перекваліфікація жінок = боротьба із гендерними стереотипами
Навчання жінок нетипових професій і підсилення їх ролі в економіці входять до переліку цілей Національного плану дій «Жінки, мир, безпека», яка реалізує резолюцію Ради Безпеки ООН.
Це дозволить вплинути не лише на подолання кадрового голоду, а і на низку інших проблем.
Наприклад, подолання гендерних стереотипів. У суспільстві й досі існує уявлення, що технічні спеціальності, важка фізична праця чи робота з машинами — це «чоловіча справа». Хоча формально обмеження вже скасовано, ці упередження продовжують впливати на вибір жінок.
Як наслідок жінки нерідко сумніваються у власних силах чи можливості успішно опанувати нетипову для них професію.
Крім того, значна частина жінок зіштовхується з подвійним навантаженням: на них покладається основна частина догляду за дітьми та ведення домашнього господарства. Це ускладнює можливість працювати там, де графік нестабільний або робота фізично виснажлива. До слова, над цим теж нині працює держава. Наприклад, готується забезпечити ранні ясла для малюків та, за змоги, пропагує активне залучення до догляду за дітьми та побуту чоловіків.
До того ж така перекваліфікація може бути корисною можливістю для жінок після служби в ЗСУ або евакуації з окупованих територій, коли ті шукають нові можливості. Перекваліфікація у «чоловічі» професії (логістика, енергетика, ремонтна справа, ІТ) — це механізм реінтеграції у мирне життя.
