Головний архітектор Кропивницького: про земельні питання, освіту й тиск на медіа

Про кар’єру
Перехід у міську раду
Про призначення в архітектуру 
Про тиск на медіа
Про декларацію і заощадження
Про скандальне укриття
Про терміни забудови
Про МАФи
Процедура встановлення МАФів
Про Никанорівський лісопарк
Про нову забудову
Про зовнішній вигляд міста
Про безбар’єрний маршрут 

***

Наприкінці попередньої каденції міської ради Кропивницького, в земельно-архітектурному блоці мерії сталися помітні кадрові пертурбації. Що не дивно. Достатньо згадати атмосферу, яка панувала біля кабінетів земельної депутатської комісії і профільного управління. 

Заступника міського голови з земельних питань тоді звільнили через звинувачення у недоброчесності. Начальник управління земельних ресурсів залишив посаду на тлі кримінального провадження. Згодом із крісла пішов і головний архітектор міста Вадим Мездрін. У коментарях журналістам він наполягав, що це було рішення «за власним бажанням». Водночас міський голова Андрій Райкович під час однієї з апаратних нарад у притаманній йому манері заявив, що «людину довели сфальсифікованим кримінальним провадженням». Як тоді стало відомо з судового реєстру, правоохоронці мали питання до посадовця — він знайшов у себе чи то прослушку, чи пристрій для стеження. 

Упродовж тривалого часу місто залишалося без повноцінно призначеного головного архітектора — обов’язки виконувала заступниця Мездріна.

Вже у новій каденції міської ради, де Андрій Райкович сформував свою лояльну «монобільшість», архітектурно-земельний напрям перезавантажили. Тож одну з найбільш сенситивних галузей продовжила курувати своя, перевірена роками (і роботою на м’ясокомбінаті) людина. 

Також після виходу на пенсію виконувачки обов’язків головного архітектора, яка очолювала управління містобудування та архітектури, у 2023 році земельний і архітектурний напрями реорганізували в єдиний департамент. Його очолив керівник земельного управління Роман Лунгол.

Підлеглий чиновник швидко інтегрувався в управлінську модель чинної влади: виконує порядок денний і не ставить зайвих питань, як от щодо МАФу в центральному сквері. Втім, останнім часом питання виникають до самого головного архітектора. Громадські активісти та прокуратура звертають увагу на скандальні містобудівні рішення, медіа — на профільну освіту та доходи посадовця.

Редакція «Гречки» теж звернулася до Романа Лунгола з низкою запитань — зокрема щодо його диплома на момент призначення на посаду, а також щодо ключових рішень у сфері містобудування, які сьогодні викликають суспільний резонанс.

Про кар’єру

— Ви неодноразово говорили, що вам доручили «закрити» земельно-архітектурний напрям. Розкажіть, будь ласка, як саме відбулося ваше призначення?

— Розповім про свою кар’єру від початку. Після дев’ятого класу я вступив до Кіровоградського будівельного коледжу за напрямом теплогазопостачання. Взагалі я з родини газовиків.

Коледж я закінчив з червоним дипломом, був стипендіатом міської чи обласної ради — чесно, вже не пам’ятаю. В академії навчався заочно, але добре. Мені пропонували залишитися й писати кандидатську, але тоді я не відчував у цьому потреби.

Я мріяв працювати в енергетиці й відверто скажу — ніколи не бачив себе в земельному напрямі. Але з 19 років я працював у ВАТ «Кіровоградгаз». Після закінчення коледжу паралельно вступив до Одеської державної академії будівництва та архітектури.

Першу освіту я здобув як бакалавр-будівельник, потім навчався в магістратурі за спеціальністю «Теплогазопостачання, кондиціонування, альтернативні джерела енергії». Це моя перша вища освіта.

У «Кіровоградгаз» я прийшов слюсарем, потім був менеджером, інженером, згодом — начальником відділу. В моєму підпорядкуванні були технічний відділ, проєктний відділ, відділ прийому замовлень. Ми займалися будівництвом систем газопостачання, технологічних мереж та іншими проєктами. Я навіть стажувався в Німеччині на заводі Wieshaupt з промислового газового обладнання. Був наймолодшим керівником у «газі» — у 24 роки очолив відділ.

Пропрацював там з 2009 по 2018 рік. У 2018-му змінився голова правління. Я не зміг спрацюватися з Олександром Михайловичем Гладким і пішов з «Кіровоградгазу». Для мене це було дуже боляче, бо це була справа мого життя. 

Перехід у міську раду

— Після звільнення з «Кіровоградгазу» я пройшов конкурс і став головним спеціалістом управління держархбудконтролю.  

Приблизно у 2020 році я перейшов на посаду заступника начальника земельного управління. Мені дуже подобалася ця робота. Я люблю будувати — бачити реальний результат.

Я також брав активну участь разом із Міністерством цифрової трансформації та Мінекономіки в розробленні цифровізації процесів будівництва ще у 2019 році. Це приносило мені справжнє задоволення. У 2021 році мені запропонували очолити управління земельних ресурсів. 

— Хто саме запропонував? 

— Запропонував мій безпосередній керівник — Олександр Володимирович Мосін (заступник міського голови з напрямку землі й архітектури — авт.). 

Я довго думав. «Закрити напрямок» — це не про те, що я хотів бути керівником земельного управління. Я не земельник. Але я швидко вчуся, ніколи не мав проблем з розумінням процесів.

Я прийняв посаду 3 березня 2021 року, а вже 25-го числа провів сесію зі 170 проєктами рішень. У мене тоді був тиск 150 на 100, бо я працював ночами, читав Земельний кодекс.

За місяць мені вдалося вникнути в основні процеси. Я завжди вмів працювати з людьми. Я сприймаю управління як шахову дошку — люблю шахи. Як розставиш фігури, так система й працює.

Ми змогли вивести роботу управління з кризи, бо було дуже багато нерозглянутих заяв і рішень.  

Про призначення в архітектуру 

— У 2021 році я повторно вступив до магістратури — цього разу за спеціальністю «Містобудування та архітектура» в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Бакалаврат у мене був по будівництву, відповідно на магістратуру можна було вступати одразу. Ми це обговорювали з Олександром Володимировичем, він знав, що я більше тяжію до архітектури й будівництва. Він сказав, що це гарна ідея з подальшою перспективою.

Я реально хотів бути архітектором. Мені подобається історія архітектури. Будівництво — це один з ключових напрямів розвитку будь-якої держави.

Я закінчив академію й захистив диплом на початку 2025 року, отримав другу вищу освіту. А на посаду директора департаменту — головного архітектора — був переведений на початку 2024 року.

Ірина Володимирівна (Ірина Мартинова — виконувачка обов’язків головного архітектора — авт.) на той момент уже була пенсіонеркою й остаточно пішла на пенсію. В результаті реорганізації двох структурних підрозділів був створений новий департамент — це нова юридична особа.

— Згідно з Законом, призначення на посаду головного архітектора має бути через відкритий конкурс. У вашому випадку його не було. 

— Я знаю про ці вимоги, але я не юрист і не кадровик. Ми вже пояснювали іншому виданню, що це було не призначення, а переведення. І є юридична позиція, що в такому випадку конкурс не проводиться.

Також у 2024 році я подавав до Спілки архітекторів заяву щодо можливості мого призначення — і вони погодили. Це також є вимогою законодавства України. 

— За законом представники Спілки архітекторів мають бути у складі конкурсної комісії, а не давати погодження на руки. 

— Але в моєму випадку вони надали погодження. У мене є лист за підписом представника спілки Юрія Пенязя, він заслужений архітектор. Я знаю, що є вимога закону, юристи це вивчали. Я особисто читав цю норму, але вони знайшли підстави вважати це саме переведенням.

— Тобто така, умовно кажучи, «хитра схема»?

— Це питання не до мене, а до тих, хто приймав рішення. Я не кадровик.

— Виходить, що ви стали головним архітектором міста, а диплом за профільною освітою отримали вже після цього — фактично через рік. Чи не підриває це довіру суспільства та архітектурної спільноти до ваших рішень?

— А ви знали, що до цього шість років в архітектурі міста не було жодного спеціаліста з архітектурною освітою? Просто ніхто не хоче йти на роботу в міську раду. І зараз у мене в департаменті за напрямом архітектури — я з профільною освітою і ще одна дівчина. І все. Але я вам більше скажу — в інших містах ситуація така сама.

Коли я прийшов у 2024 році, у відділі просторового розвитку було три людини — всі пенсійного віку. За пів року вони пішли, і фактично залишився один хлопець. Відділ довелося формувати з нуля. Я оголошував конкурси, писав листи в центр зайнятості, шукав людей — ніхто не йде. Просто немає охочих.

Про тиск на медіа

— Сайт «Точка доступу» опублікував про вас критичний текст, але невдовзі його видалив. Одночасно медіа взагалі закрилось ( команда медіа заявила, що розриває стосунки з засновником і  проджовжить роботу під новим брендом, який запуститься з березня – ред.). Це схвилювало медіаспільноту. Чому влада тисне на медіа, а не виходить у відкритий діалог?

— А у вас є докази, що влада тисне на медіа?

— Коли матеріал з’являється, а потім одразу зникає — це «секрет Полішинеля», чому так стається.

— Я не маю жодного стосунку до цього. Не можу нічого сказати про публікацію чи видалення. Можу коментувати лише саму статтю. І то — я навіть не встиг її повністю прочитати. Почав читати, але в цей час була нарада. Коли вийшов — сторінка вже зникла. 

Матеріал поданий у контексті, ніби я, як це часто люблять писати, даю гроші батькам, а вони оформлюють на себе нерухомість. По-перше, мій батько багато років працював керівником різних структурних підрозділів у «Кіровоградгазі». У нього є офіційно задекларовані доходи.

Також написано, що я маю квартиру в Києві. Я купив її на початку 2018 року, а працювати в міській раді почав у середині 2018-го. Її назвали «елітною», але якщо зайти на сайт ЛУН — це житло економкласу і не є великогабаритним. Це однокімнатна квартира площею 44 м².

— Якщо ви вважаєте матеріал не об’єктивним, чому не скористалися правом на відповідь (гарантоване право розмістити свою версію, якщо відомості є недостовірними чи неповними) і не надали редакції свою позицію з відповідними підтвердженнями і документами? 

— А яка різниця? Вони не прийшли до мене перед публікацією. Взяли витяги з реєстру, але не реєстраційну справу з договорами купівлі-продажу від забудовника з сумами. 

У 2018 році однокімнатна квартира в Києві коштувала близько 30 тисяч доларів. Я купував її на етапі котловану — вона була дешевша. Це зазначено в договорі. Що я маю доводити? Є право на відповідь, але в будь-якому разі будуть писати що завгодно. Тоді я не повинен працювати, а лише відбиватися від публікацій ночами, замість того щоб приділяти час сину.

— Ви можете надати договір купівлі квартири, де вказані ці суми, щоб я пересвідчилася?

— Так. Договір від 4 липня 2018 року. У ньому вказані моя дружина, забудовник, юридична особа. Сума купівлі — 541 тисяча гривень. Це купівля-продаж майнових прав. Квартири тоді фізично не існувало. Отримали ми її лише у 2020 році, — сказав Роман Лунгол, продемонструвавши копію договору купівлі.  

Мій адвокат сказала, що можна судитися, але мені не цікаві формальні вибачення. У нас це не працює так, як у США чи Європі, де стягують значні кошти. 

Ну а що дасть відповідь? Там понаписують про мене, будуть проклинати — і все. Що це змінить? Можу сказати лише одне: матеріал щодо мене був маніпулятивним. А чому він зник — не знаю. Запитайте у них.

Про декларацію і заощадження

— Ми минулого року аналізували декларації посадовців. У вашій декларації за 2023 рік було вказано 18 500 доларів заощаджень, а в 2024-му — 34 000. Зарплата офіційна — приблизно 636 тисяч гривень на рік. Можете пояснити, як вдалося так суттєво збільшити заощадження? Адже це плюс 15 500 доларів на рік — тобто річна зарплата.

— Там була конвертація з гривні. Я бачив цю статтю на «Гречці». У мене були заощадження в гривні, частину я конвертував.  

— У вас гривневі заощадження як були в 2023 році 210 тисяч, така сума й лишилася у 2024-му. 

— Але це в межах дохідної частини, офіційно задекларованої.

— Ця сума додаткових заощаджень (15 500 доларів) фактично відповідає річній зарплаті. 

— Але я вказав меншу суму заощаджень у дружини, якщо ви звернете увагу. 

— Дійсно, у 2023 році в неї вказано 7500 доларів, а вже у наступному — 2 000 доларів. Якщо припустити, що вона вам віддала ці 5500 доларів, то все одно ви мали відкласти 10 000 доларів (34000 – 18500 – 5500 = 10 000). 

— Не може бути 10 тисяч. Частина коштів була задекларована на дружину — 8 тисяч, здається. Потім я їх переписав на себе, а на неї задекларував менше. Я точно цифри не пам’ятаю.

— Згідно з декларацією, виходить можна. 

— Ну, вибачте: у мене 636 тисяч гривень зарплати, у дружини — приблизно 400 тисяч. Разом — близько мільйона гривень на рік. Ми нікуди не їздимо, відпусток практично немає. Тому частину можемо відкладати.

— Якщо лише від вашої зарплати відкласти ці 10 000 доларів, це десь 420 тисяч гривень, на життя лишається близько 200 тисяч (16,6 тисячі гривень на місяць). Ви ж утримуєте авто, родину.

— Так, але ми реально майже не витрачаємо. Так воно і є.

Про скандальне укриття

— Прокуратура відкрила провадження щодо можливого зловживання службовим становищем у справі з ділянкою на вулиці Преображенській. Йдеться про передачу землі без конкурсу під нібито будівництво укриття. Проте згідно з законодавством, без конкурсу землю можна виділяти під інженерну інфраструктуру: дороги, комунікації, а не укриття, які є інженерними спорудами  Хто ухвалив таке рішення?

— Сесія міської ради. Згідно із Земельним кодексом і Законом «Про місцеве самоврядування», питання розпорядження землею вирішуються виключно на пленарному засіданні.

— Хто готує проєкт рішення?

— Департамент містобудування й архітектури готує. Але проєкт розглядається на профільній депутатській комісії, а потім виноситься на сесію.

Провадження зареєстроване за статтею 364 ККУ, але підозри мені не вручено. Я був на допиті, давав пояснення щодо процедури підготовки рішень і містобудівних умов.

Коли прокуратура подавала позов про скасування містобудівних умов по цій ділянці, мої пояснення до матеріалів справи не додали. Чому — не знаю.

— Але цей позов не в рамках кримінального провадження, а окремо. Скажіть, чому землю ухвалили виділяти без конкурсу під укриття, якщо за визначенням згідно з законодавством це не інженерна інфраструктура? 

— Згідно з Кодексом цивільного захисту, укриття — це інженерна споруда. А інженерні споруди складають інженерну інфраструктуру. 

— Я теж відкриваю законодавство і у визначенні «інженерна інфраструктура» вказані дороги, комунікації і подібне, а укриття немає. 

— Якби прокуратура знайшла доказ порушення, вони б подали позов про скасування договору оренди. Але вони звернулися до суду щодо містобудівних умов — виключно через те, що ділянка знаходиться в межах червоних ліній. Вони вважають, що червоні лінії, це складова Генерального плану. Але червоні лінії затверджені у 2017 році, а Генеральний план — 2000-го, зонінг — 2013-го. І це не містобудівна документація, а планувальна. 

— Суд розбереться. Повернімося до проєкту землеустрою щодо виділення землі без конкурсу. Наскільки пам’ятаю, його винесли у сесійну залу в такому вигляді, в якому його проголосували. Тобто це не в залі хтось з голосу запропонував ідею віддати землю без конкурсу. 

— Цей проєкт розглядався на профільній комісії і потім виносився на сесію. Якби у когось з членів комісії були питання, їх могли ставити. 

— І в результаті землю віддали без конкурсу. 

— Є правові підстави. У суд вони подали щодо скасування містобудівних умов. 

Примітка

На час виходу матеріалу, обласна прокуратура повідомила, що суд скасував містобудівні умови та обмеження, які передбачали будівництво укриття з допоміжною спорудою на вулиці Преображенській у Кропивницькому. Надалі має бути реакція міських депутатів.

Про терміни забудови

— Обговорення навколо цієї ділянки спричинило ширшу дискусію. Громадські активісти пропонують внести зміни до типових договорів оренди — щоб чітко фіксувати терміни реалізації проєктів і уникати простоювання ділянок. Як це зараз триває безпосередньо з землею на Преображенській. Чи вже напрацьовані такі зміни?

— Юридичне управління опрацьовує це питання. Я не проти визначати строки. Але треба розуміти процес. Будівництво складається з етапів: отримання землі; отримання вихідних даних, технічних умов; розробка проєкту; отримання дозволу; будівництво; введення в експлуатацію. 

Наприклад, людина отримала дозволи, почала будівництво, зробила технічну інвентаризацію перед введенням об’єкта в експлуатацію через декларацію готовності, або отримання сертифіката відповідності об’єкта до експлуатації в залежності від складності об’єкта будівництва.

Ми прописуємо у договорі оренди, що орендар повинен за п’ять років побудуватися. Виникає перше питання: як ми визначимо терміни будівництва на момент видачі земельної ділянки? Термін будівництва розраховується в робочому проєкті, в залежності від трудомісткості. Тобто багато факторів потрібно врахувати при підготовці такого рішення.

— Начальник юридичного управління під час засідання депутатської земельної комісії говорив, що така практика є в інших містах.

— Запоріжжя один раз встановлювало такий термін, і то це не було регуляторним актом, а щодо конкретного об’єкта. 

Можна, умовно, встановити в договорі оренди вимогу — 10 років на будівництво. Але забудовник може отримати дозвіл, почати будівництво і зареєструвати об’єкт незавершеного будівництва. Минає 10 років, ми розриваємо договір оренди, а незавершене будівництво залишиться. І землю фактично забрати неможливо.

Я просто моделюю ситуацію з практики. Я не проти строків, але їх потрібно визначати індивідуально для кожного об’єкта. Адже є ризик, що ми розірвемо договір оренди, але навіть не зможемо цю землю на аукціон виставити через недобудоване майно на ній. 

— Тобто ви не бачите можливостей для реалізації цієї ініціативи? 

— Я не бачу проблеми, щоб встановлювати такі строки. Але це можна робити шляхом протокольного доручення, щоб на комісії, а потім на сесії визначати строки щодо окремих об’єктів. Якщо це глобальне будівництво, можливо 10 років буде мало. А якщо невеликий магазин — то 10 років буде багато. Навіть, якщо за 5 років він не встигне, зможе прийти на сесію, звернутися до депутатів, умовно, пояснити, що не вистачило коштів і просити про продовження терміну оренди. 

— Щоб поставити крапку: ви будете це впроваджувати чи ні, і коли?

— Ми працюємо над цим. Думаю, будемо впроваджувати. Уже цього року. Можливо, з наступних сесій — для нових ділянок, які виставлятимуться на торги.

Юридичних перепон я не бачу. Але я озвучую свою пересторогу щодо практичної реалізації.

Про МАФи  

— Скандал щодо укриття на Преображенській виник через побоювання, що там може з’явитися МАФ. Яка політика департаменту щодо тимчасових споруд?

— На сьогодні мораторію на встановлення тимчасових споруд немає. Є містобудівні обмеження, і багато заяв ми відхиляємо саме через них.

Інше питання — у нас є багато самовільно встановлених тимчасових споруд. За нашими даними — це приблизно 230 одиниць для ведення підприємницької діяльності. Багато з них у занедбаному стані, не працюють. Але демонтаж кожної — це значні кошти. Зараз війна. Демонтаж потрібно робити, але, на мою думку, після завершення війни.

— Може і мавританські газони треба робити після війни? 

— На газон були передбачені цільові кошти і їх не могли використати на інші потреби. Так закон написаний. Це екологічний податок. Я не можу їх використати на дрони.  

Щодо демонтажу МАФів, якщо умовно рахувати 25 тисяч гривень за одну споруду — це мільйони гривень з бюджету. 

— У нас був такий пан Максюта зі Спецінспеції. Він зараз в Черкасах активно цим займається. Чому не залучити за цим прикладом Спецінспецію?

— Немає техніки. Потрібні люди. Є доручення створити муніципальну варту, комунальне підприємство опрацьовує це питання, але є кадрова проблема. На КП «Благоустрій» укомплектованість, здається, 50%. 

Процедура встановлення МАФів

— Нагадайте, яка зараз процедура оформлення дозволів на МАФи.  

— Є загальний порядок, затверджений Мінрегіоном, і є місцевий регуляторний акт на рівні громади.

Тимчасові споруди можна встановлювати:

• на приватній або орендованій землі — тоді не укладається договір із департаментом економіки;
  
• на землях громади, які не сформовані або не перебувають у користуванні — тоді укладається договір користування місцем і передбачена оплата, залежно від площі.

Про Никанорівський лісопарк

— Щодо лісопарку Никанорівського — чи були нові звернення від власника недобудови?

— Ні. Після нашої попередньої розмови звернень не було. Судовий процес триває.

Якщо суд скасує право власності, ми одразу сформуємо ділянку, зареєструємо її за громадою і передамо комунальному підприємству. 

Але ми вже сформували ділянки щодо 14 скверів у місті: Покровський, Кондакова та інші. Провели інвентаризацію. Вони зараз убезпечені. Те саме й щодо скверу, де створювали мавританський газон. Там теж були спроби отримати землю. 

Про нову забудову

— Міська рада змінила призначення ділянки на вулиці Івана Олінського — з промислової на житлову забудову. Там буде нове житлове будівництво?  

— Йдеться про територію колишнього заводу будівельних матеріалів. Там змінився власник, майно викупила інша компанія. Вони звернулися щодо внесення змін до Генерального плану.

Ми довго працювали з ними й з інститутом містобудування. Вони планують будувати багатоквартирний житловий комплекс. 

Після купівлі майна, право оренди землі перейшло до нового власника. Вони сплачують оренду. Але функціональна зона за Генпланом була промислова.

Ми встановили функціональне призначення — багатоквартирна житлова забудова. Це дозволяє їм змінити цільове призначення, отримати містобудівні умови й розпочати проєктування.

Про зовнішній вигляд міста

— Яка ситуація з упорядкуванням зовнішнього вигляду міста?  

— Є проєкт Порядку розміщення зовнішньої реклами. Депутатка Ольга Андріївна (Ковальова-Алокілі – авт.) наполягає, щоб я його завершив.

Проблема — брак часу й кадрів. Минулого року значну частину часу я витратив на питання безбар’єрності. Зараз Міністерство просуває другу чергу програми. Це потребує часу.

Потрібно сісти й системно допрацювати документ, щоб він реально працював. Після цього — винести на сесію.

— Цього року реально?

— Мені б хотілося. Але в нас людей мало. Наприклад, у Луцьку штат департаменту майже вдвічі більший. Раніше у відділі охорони культурної спадщини в нас було чотири людини, зараз — одна.

Про безбар’єрний маршрут  

— Чому при створенні безбар’єрного маршруту знімали бруківку на вулиці Театральній? Я чула ідеї, що можна ж було зробити широку безбар’єрну алею з лівого боку, там, де площа, а бруківку залишити. Вона ж була красива, «під старовину». Навіщо витрачати кошти на демонтаж?

— Проєкт проходив погодження в проєктному офісі при Міністерстві, і там вимоги щодо інклюзії були жорсткіші, ніж передбачено ДБН. Це одна з причин.

Було необхідно розширити пішохідну частину й зробити її в одному рівні. За чинними вимогами інклюзивності фактично не дозволяється використання натуральних матеріалів — і мені це теж не дуже подобається, відверто кажучи. Але є такі норми.

Ми кілька разів перепроєктовували і перепогоджували рішення з проєктним офісом. Це була одна з ключових концепцій — створення суцільного, нормативного маршруту без перепадів. Там був ухил, який не відповідав нормативам. Потрібно було привести поверхню до вимог і дотриматися нормативної ширини магістралі руху.

Також є домовленість із бізнесом: навесні вони виставлятимуть літні майданчики не у звичному форматі, а лише столики, як на площі Ринок у Львові. Пішохідний маршрут має залишатися функціональним і безперешкодним.

***

«Гречка» продовжить відстежувати порушені в цій розмові теми, зокрема щодо скандального укриття та нового житлового будівництва.