Кава від морпіха: історія ветерана, який знайшов нову професію і шукає кохану

****

Заходжу до кавʼярні в центрі Кропивницького. Ще кілька років тому, тут юрмились виставки-продажі одягу, а зараз затишний простір. Зосереджений і спокійний бариста готує каву. Підіймає голову, коли бачить, що до кавʼярні хтось зайшов.

— Добрий день, а я до вас, — вітаюся із ним.

— До мене? — трохи здивовано запитує та усміхається, але від приготування кави не відволікається.

— До вас. На інтерв’ю.

Киває, просить зачекати хвилинку, щоб віддати замовлення. І знову поринає у роботу.

Владислав працює баристою лише тиждень. Проте впевненість у рухах та спокій створюють відчуття, що він варить каву багато років поспіль. Тут він на своєму місці. Це його.

****

Довкола ящики від снарядів, прапор із гаслом «Іду на ви». Відпрацьовані гільзи від куль і яскраві троянди на стійці. Владислав сідає поруч, зручно вмощується у кріслі. 

«Море кликало»

Влад — родом з Одещини. На Кіровоградщину переїхав разом з батьками у 2002 році. Після закінчення школи навчався в Черкасах на спеціальності «ресторанна справа та роздрібна торгівля». 

А потім поїхав до Одеси. 

Влад пояснює переїзд коротко: «Море кликало».

Там чоловік спочатку вирішив займатися підприємницькою діяльністю у сфері надання послуг рекрутингу. Цю сферу освоїв самостійно, вивчив усю інформацію з інтернету.

«Тоді вже почалася війна, було АТО. Люди приходили до мене на співбесіду шукати роботу за кордоном. Намагалися покинути країну, знайти кращу долю десь там».

Каже, що тоді побачив, наскільки людям стало важко не лише знайти роботу та працювати, а й жити. І тоді чоловік вирішив, що піде служити, щоб зробити щось на краще для країни.

Влад хотів піти у розвідку. Проте йому запропонували посаду артилериста. Так він підписав контракт і став морпіхом 35-ї бригади. Це був 2018 рік.

«Я біг 8 кілометрів через болото, щоб заслужити штормовий берет»

Людина, яка підписує контракт з морською піхотою, через пів року повинна пройти смугу перешкод, щоб отримати право носити штормовий берет.

«Це 8 кілометрів по болоту у повній екіпіровці. Також смуга перешкод включає пересування водою. Після цього ще треба витримати хвилину на рингу. Потім ще всім відділенням ви штовхаєте десь метрів 200 БТР. Це вишкіл».

У 35 бригаду Владислав пішов цілеспрямовано. 

«До моря ближче. Бо морська піхота — це стан душі. Сумую за службою. Це були мої найкращі роки».

Побратими кликали Влада «Сина» або «Владика». Ці позивні згадує з усмішкою. Протягом усієї розмови чоловік говорить про службу з теплотою. Бо «колишніх морпіхів не буває».

На лівій руці у нього татуювання, яке набив минулого року, щоб перекрити інші. Тепер девіз морпіхів «Semper fidelis», що в перекладі з латинської мови означає «Завжди вірний», завжди із ним.

І після трьох місяців після підписання контракту Влад прибув у пункт постійної дислокації (ППД) в частину. Через добу з ешелоном вирушив на Донбас. 

Перша ротація воїна була під Волновахою. 

«Після восьми місяців там ми повернулися на ППД. Був час на відпустку. І через чотири місяці ми відбули на полігон морської піхоти в Олешки. Наразі вони, на жаль, під окупацією. І звідти ми відбули під Костянтинівку».

Там морпіхи пробули девʼять місяців. 

«Під Костянтинівкою під час виконання бойових дій у мене сталося психоемоційне перевантаження і з’явилося заїкання. Це не вада, а наслідки захисту Батьківщини», — пояснює чоловік.

У вересні 2021 року після проходження ВЛК його списали.

А 24 лютого 2022, у день народження Владислава, росія розпочала повномасштабне вторгнення.  

«За два тижні до початку повномасштабки я отримав компенсацію за травму та менше половини від цієї суми віддав побратимам. Бо із забезпеченням у них було дуже погано». 

Потім Владиславу призначили пенсію, за яку він купував і відправляв побратимам плитоноски, форму та інше спорядження.

Ветеран. Життя після служби

Після служби морпіх працював комплектувальником у частині. Баристою став нещодавно.

«Я в Кропивницький їздив до психолога і часто зазирав сюди на каву. Мені тут дуже сподобалася атмосфера».

— Ще тиждень приглядався ходив, — жартома кидає власниця соціальної кавʼярні «Кава хоробрих» Яна Пшеніцина.

— Ну так, — зі щиро усмішкою відповідає Влад.

Чоловік вирішив написати Яні, чи є вакансія. І отримав відповідь, що на роботу зможе вийти з червня. Але так склалося, що почав працювати Влад минулого тижня.

«Тут я себе відчуваю своїм, тому що тут усе нагадує про армію. І в основному заходять на каву військові. Якось мені після проходження служби та списання з армії важко стало спілкуватися з цивільними», — зізнається чоловік.

Нині Влад живе у Злинці в батьків. Щоб приїхати на роботу в Кропивницький, він прокидається о 5 ранку, о 6:40 сідає в автобус до міста. Жартує, що за півтори години встигає виспатися.

— І як то кажуть: «Десант, Броня і Марш», — каже морпіх.

— Треба тобі замовити футболку з таким написом, — сміється Яна. А Влад лише киває і відповідає усмішкою.

Ветеран зізнається, що часом баристою працювати трохи складно.

«Бо іноді туплю. Але борюся з цим. Процес роботи зрозумів швидко, єдине що не одразу виходило — збивати молоко. Але і на берет я не з першої спроби здав», — зауважує він.

Під час розмови ветеран багато жартує, а ще більше усміхається. Помітно, що у цій кавʼярні йому комфортно. 

«А ще я зараз в пошуку чогось такого, що стане моїм захопленням. Але взагалі в мене два хобі — це пошуки житла в Кропивницькому і пошуки дівчини».

Влад — холостяк, а ще вміє смачно готувати. На цьому бариста наголошує. І одразу жартує, що пенсії вистачить на двох.

Зараз важливо боротися

Наприкінці він твердо констатує, що зараз, як ніколи, важливо боротися.

«Якщо хочете щось зробити корисне, беріть до рук зброю та виганяйте із нашої землі москалів, доки вони не прийшли у ваш дім», — наголошує ветеран.

Я дякую за розмову та за захист.

«Ми просто виконували присягу морпіхів та свої обовʼязки», — відповідає Владислав.

Нагадаємо, раніше «Гречка» розповідала про Еммануеля Вільте, який приїхав з Аргентини та взяв зброю до рук, щоб допомогти українцям у боротьбі проти загарбників.

Фото обкладинки із Facebook-сторінки благодійного фонду «Полк Святослава Хороброго»

Фото зі служби надав Владислав Падурський

У тексті виправлено «штурмовий берет» на «штормовий берет». Просимо вибачення за помилку