Як російська імперія намагалась вплинути на українську національну кухню: подкаст

У цьому випуску подкасту ведучий Павло Іванов разом із кропивницькою журналісткою-дослідницею локальної кухні Кіровоградщини, співзасновницею етнографічного проєкту “Баба Єлька” Інною Тільновою-Данильченко говорять про українську їжу та кухню. Також в подкасті мова йде про збереження українцями власної культури харчування в умовах московсько-російсько-радянських утисків в усіх сферах.
Борщ як символом українства на світовій кулінарній арені
Імперська політика російської влади протягом століть цілеспрямовано намагалася стерти українство зі світових науки, мистецтва, релігії та історії. Якщо говорити про культуру і традиції, не можна не згадати про українську національну кухню, як унікальне явище, яку знають у світі. Проте, російська кухня у світі більш відома. Наприклад, салат “Олів’є”, в усьому світі знаний як російський.
Український борщ росія нахабно вважає своїм. Варто зазначити, що в ЮНЕСКО поставили крапку в цьому питанні 1 липня 2022 року, внісши його до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони. Можна вважати це доказом того, що наш борщ визнали саме українським етнокультурним феноменом та символом нашої національної культури, який варто досліджувати та захищати. Цим, серед іншого, власне займаються учасниці проєкту “Баба Єлька”.
“Борщ – найкрутіша страва у світі. Проте насправді в експедиціях “Баба Єлька” ми розвінчуємо цей стереотип. Борщ дуже яскравий, різноманітний, має багато втілень і способів приготування. Також він дуже місткий, має великий набір продуктів, які поєднуючись між собою стають смачною українською стравою. Мені здається, що піар-кампанія борщу проведена за багато років, починаючи від Котляревської Енеїди і завершуючи Клопотенком, спрацювала. Але насправді традиційна українська гастрономія набагато глибша і цікавіша. Я дуже щаслива, що останні роки позначені саме таким інтересом до локальної гастрономії, до вивчення місцевої традиції приготування і споживання їжі”, – зазначила Інна Тільнова-Данильченко.
Кулінарні діалектизми
За її словами, в експедиціях учасниці досліджують “кулінарні діалектизми”- страви притаманні певному селу.
“Діалектизм це говірка (слово яке вживається в певному населеному пункті), а кулінарні діалектизми – це страви, які там готуються. Можу сказати, що остання наша знахідка – це простий рецепт борщу із села Богданівка Долинської громади. Його рецепт викликав ажіотаж, набрав сотні тисяч переглядів у Фейсбуці і усміхнув мене: кожен писав там “не так борщ треба варити”, “навіщо туди квасоля?”, “навіщо терти буряк, буряк треба різати”, “навіщо капусту класти так рано, її треба пізніше”. Це прекрасно, тема борщу вічно жива”, ми побачили, що люди, які кажуть що борщ Ти готуєш не так”, – підкреслила дослідниця.
За підсумками експедицій Кіровоградщиною “Баба Єлька” створила збірку рецептів “Смачна Кропивниччина”, яка містить не один рецепт борщу.
“Я не рахувала якщо чесно, там понад 230 рецептів, насправді ми вибирали борщі цікавенькі. Один з найцікавіших борщів – борщ від Інги Дуднік, кропивницької громадської діячки. Її бабуся готувала борщ з додаванням свіжого молока. Є крутий білий борщ на сирівці (квасу), який не засмажувався томатами. Очевидно, цей рецепт – археологічна кулінарна знахідка, тому що збереження цього рецепту свідчить, що саме такі борщі були до того часу, як в Україну завезли томати й тому він не був червоним”, – пояснила Інна Тільнова-Данильченко.
Перші згадки про український борщ
Перша задокументована згадка про український борщ датована 1584 роком. Про нього йдеться у щоденнику німецького торговця Мартіна Ґруневеґа, який під час відвідання, зупинився на ночівлю біля річки Борщагівка. У 1939 році, після Голодомору і розстріляного українського відродження, під кураторством соратника Сталіна, народного комісара Анастаса Мікояна, видають книгу “Про смачну і здорову їжу”, де окремо були прописані рецепти українського борщу та щів.
Якщо керуватись історичними фактами, з чим в імперців завжди були проблеми, кліматичними особливостями й що найголовніше, адекватно аналізувати рецептуру, – українська кухня очевидно переважає російську. А росія і в цій сфері осоромилась привласнювати здобутки інших, причому навіть тих, кого не окуповували.
Як росія намагалась привласнити українські і не тільки традиції собі
Наприклад, чай, пельмені, локшина і млинці насправді китайські. Омлет, сир, бутерброди, супи – французькі. Сосиски і ковбаса – німецькі, а голубці, манти, біляші і печиво – турецько-татарські. З української кухні вкрали чи топак намагалися вкрасти той самий борщ, холодець у них це “студень”, капусняк, на який дуже схожі щі, вареники, рибну юшку- уху.
Про привласнення росіянами здобутків інших національних кухонь варто говорити з урахуванням того, що територію сучасної України завжди населяли представники різних народів.
“Не можу бути фахівчинею у темі привласнення росією українських традиційних страв, оскільки ми займаємося дослідженням традиційної кулінарії Кіровоградщини. Ми це робимо в польових умовах, під час експедиції шляхом опитування, дегустування, шляхом розмов просто про їжу і таких запитань саме конкретних про те що у вас забрала росія з теми кулінарії ми не ставимо нашим респондентам. Але вже маючи якийсь власний досвід, я можу сказати, що росія краде усе, у тому числі і все найкраще із теми кулінарії. Щодо кримськотатарської кухні, наприклад, візьмемо чебуреки. Для багатьох це може вважатися будь-якою іншою стравою, але не українською. Але насправді навіть наша Кнайпа Бамбетель готує чебуреки називаючи їх козацькими і це прекрасно”, – зазначила дослідниця.
Більше про ритуальні страви, які намагалися заборонити, про кулінарну культуру українців, на яку намагались вплинути і знищити, слухайте у подкасті “Є різниця” на платформах:
- Spotify;
- Apple Podcasts;
- Google Podcasts;
- НВ.подкасти;
- МегогоПодкасти.
Також слухайте попередні випуски подкасту, про те, навіщо українські святкові традиції замінили радянським Дідом Морозом як і навіщо радянський союз знищував українську сільську еліту, чому роками вів пропаганду проти української мови, а також як перейти на українську мову у побуті.