“Батьківщину-матір” перетворять на символ українського мілітаризму

Окремі київські обивателі з цього приводу радять не надто заморочуватися. Мовляв, варто гарненько попросити відомого руфера Мустанга (в миру Павла Ушивця) – і той відколупає герб за лічені години.
Насправді така робота 29-річному екстремалові, котрий відносно недавно «без дозволу начальства» розфарбував пів-зірки на шпилі московської висотки на Котельничеській набережній, може виявитися не під силу. Недарма ж на експертну раду, що відбулася в українській столиці минулого тижня, крім істориків, юристів і фахівців з охорони пам’яток запросили ще й представників Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона.
Саму статую, задуману великим радянським скульптором-монументалістом Євгеном Вучетичем і відлиту після кончини Метра під керівництвом його українського колеги Василя Бородая, демонтувати не будуть. Статуя – частина Національного музею історії України у Другій світовій війні.
“Було багато радикальних голосів, які вважають, що взагалі вся ця фігура повинна бути демонтована як така, що спотворює образ Києва, як така що є одним із зразків радянського монументального мистецтва, – розповів днями «Радіо Свобода» керівник Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Згідно з прийнятим в Україні Законом вона не підпадає повною мірою під «декомунізацію». Тобто вона не повинна бути демонтована. Зате повинен бути знятий радянський герб”.
З гербом, до речі, теж не все так просто. «… Заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму /…/ у творах мистецтва, створених до набрання чинності цим Законом», – йдеться в «декомунізаційному» законодавчому акті. Тобто, проявляти самодіяльність, знищуючи окремі елементи витвору мистецтва, закон насправді не дозволяє.
Меморіал на дніпровських кручах, який видно пасажирам усіх поїздів московського напрямку, був відкритий 9 травня 1981 року Генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим і тодішнім першим секретарем ЦК Компартії УРСР Володимиром Щербицьким. Брежнєв у споруда сподобалася. Можливо тому що в одному з будинків комплексу прізвище автора «Малої Землі», з його чотирма Золотими Зірками, викарбувано поруч із прізвищем Маршала Перемоги Георгія Жукова. Зазначу: Зірки у Жукова були суціль за ратні подвиги, – не те що у Леоніда Ілліча.
Кажуть, на початку 80-х років Володимир Щербицький не раз і не два сперечався з тодішнім Патріаршим Екзархом України митрополитом Філаретом з приводу висоти скульптури. Митрополит наполягав на тому, щоб скульптура не пригнічувала розташовану неподалік Велику Лаврську дзвіницю. Домовилися на «обрізанні» меча в руках «Батьківщини-Матері»; він дійсно став нижче верхівки дзвіниці на 12 метрів.
Скульптура невдовзі отримала кілька неофіційних прізвиськ, найвідоміші з яких – «баба Галя» і «Лом-баба» (друге – під впливом надзвичайно модного тоді бразильського танцю).
Але найсмішніше не в цьому.
Коли делегація на чолі з Генсеком ЦК КПРС відбула до Першопрестольної, деякі особливо пильні громадяни на площу Ногіна (нині Стару пл.) скерували сердиту «тєлєгу». Мовляв, «Лом-баба» розмахує мечем… у напрямку Москви!
Архітектори витратили багато часу та енергії на збір доказів власної невинності. Вони запевняли: розташування скульптури продиктовано виключно прагненням дотримати архітектурну рівновагу між спорудами музею Великої Вітчизняної війни і Лаври.
У ЦК КПРС, проте, вперто продовжували нарікати українським товаришам на необачно дозволений ними «символ прихованого українського буржуазного націоналізму»…
Тепер ця легенда – на руку прихильникам збереження скульптури.
Що ж стосується методики ліквідації герба СРСР на 13-метровому щиті на майже стометровій висоті, Володимир В’ятрович цілком покладається на українських фахівців в інженерній справі. Можливо, ті вирішать зрізати герб. Як варіант, можна накласти на щит якісь додаткові конструкції. Головне – не пошкодити самої постаті «Батьківщини-Матері».
Олег БАЗАК