«Що тримають світ»: як у громаді на Кіровоградщині ветерани й ветеранки озвучили українські казки

Джерело: коментар для «Гречки» фахівчині із супроводу ветеранів у Суботцівській громаді Ольги Морощук.

Як виник проєкт і чому ветерани читали саме казки

За словами Ольги Морощук, ідея проєкту виникла з розуміння, що супровід ветеранів — це не лише про довідки, направлення чи консультації. Фахівці супроводу мають бути провідниками для людей після повернення з війни, а адаптація не обмежується побутовими чи фінансовими питаннями.

«Моя ідея була в тому, щоб ветерани адаптовувалися саме в суспільстві. У цьому випадку — через казки. Мені було важливо допомогти їм повірити, що вони важливі. Не просто важливі, бо вони ветерани, а важливі як цікаві люди, які можуть багато чого — навіть того, чого самі про себе не знали», — розповіла Ольга Морощук.

Ідею обговорювали майже пів року. Натхненням став схожий проєкт аматорського театру «Барський МХАТ», де ветерани і ветеранки взяли участь у радіовиставі. Але у Суботцівській громаді вирішили зробити це по-своєму: запросити не акторів, а місцевих ветеранів і ветеранок.

Спочатку, каже Ольга, більшість учасників і учасниць сумнівалися. Майже всі відповідали, що ніколи такого не робили і побоювалися, що у них не вийде.

«Я казала їм: “Я теж ніколи цього не робила. Давайте спробуємо разом”. І вони погоджувалися», — згадує вона.

Спочатку команда розглядала можливість записувати казки у подкаст-студії Центральноукраїнського національного технічного університету в Кропивницькому. Там погодилися допомогти. Але згодом від цієї ідеї відмовилися, бо для учасників і учасниць із громади це було б складно логістично.

«Треба було б їхати в Кропивницький, підлаштовувати час. А тут і так складно зловити людей через роботу й зайнятість. Тому ми зрозуміли, що краще зустрічатися на місці, в громаді», — пояснює Ольга Морощук.

Але згодом ці зустрічі стали чимось більшим, ніж просто записом аудіо.

«Після першої казки я зрозуміла, що процес важливіший за результат. Ми багато сміялися, потім сумували, пили каву. Це була історія, де ми відкривалися одне одному і трохи пускали до внутрішнього світу», — написала Ольга Морощук у дописі про першу казку проєкту.

Нині до проєкту долучилися дев’ятеро ветеранів і ветеранок Суботцівської громади. Спершу планували записати десять казок, але через роботу, зайнятість та інші обставини поки зупинилися на дев’яти.

Казки обирали не випадково. Їх брали із сайту «Дерево казок». За словами Ольги Морощук, хотілося знайти не найпростіші дитячі історії, а казки зі змістом, які перегукуються із сьогоденням.

Першою стала українська казка «Золоте коло степу», яку озвучив ветеран Валерій Кравченко. У дописі до неї Ольга Морощук написала, що сьогодні, коли український степ знову здригається від болю, особливо гостро відчувається зв’язок поколінь.

Іншу казку — «Чому лелеки стоять на одній нозі» — озвучив ветеран Євген Стасюк. Її супроводили словами: «Часом навіть найсильнішим потрібен перепочинок. Але вони стоять. Щоб на наших полях родила пшениця, а у кожному будинку було світло та тепло».

Ольга Морощук каже, що під час роботи виникало відчуття, ніби казки самі знаходять своїх читців.

«У нас є ветеран з інвалідністю. Йому дісталася казка “Перехрестя семи доріг”. Вона ніби лягла на його історію: про те, що кожен шукає свій шлях, і якщо не зупинитися, то можна вийти з будь-якої складної ситуації», — розповідає фахівчиня.

Окрема історія — ветеран, який погодився озвучити казку, але попросив не називати його і не показувати на відео. Після тяжкої травми йому складно говорити, особливо коли він хвилюється.

«Я дуже хотіла, щоб він спробував. Він прочитав казку так, що я під час запису просто не дихала. Він жодного разу не заїкнувся і прочитав дуже красиво. Я сказала йому, що хотіла б, аби він ще десь спробував себе в такому форматі, бо в людини справді є талант», — розповідає Ольга Морощук.

Хто допомагав і де можна послухати казки

Над проєктом працювали Ольга Морощук та її чоловік, учитель історії й керівник фотогуртка «Пошук» Олександр Морощук. Ольга займалася організацією, домовленостями з ветеранами й ветеранками, а Олександр — монтажем аудіо та відео.

Частину казок супроводили пісочною анімацією, яку створила кропивничанка Оксана Качуровська. Інші відео Олександр Морощук змонтував із анімованими ілюстраціями. Для трейлера проєкту використали пісню Світлани Мінаєвої — авторка дозволила взяти її для відео.

Фінансово проєкт підтримали Суботцівська сільська рада та комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг». За ці кошти, зокрема, придбали мікрофон і оплатили створення пісочної анімації.

За її словами, для самих ветеранів і ветеранок участь у проєкті стала новим досвідом. Вони діляться казками на своїх сторінках, поширюють їхні рідні, дякують за можливість долучитися.

Одна з учасниць після публікації своєї казки написала, що проєкт важливий і потужний. Інший ветеран ще під час запису трейлера сам сформулював ідею, яку Ольга вкладала в проєкт від початку: це про реінтеграцію у громаду.

«Я його запитала: як ви думаєте, чому я вас покликала і для чого це все? А він мені своїми словами сказав саме те, що я думала: про реінтеграцію, про повернення в суспільство, в громаду. Це мене дуже надихнуло рухатися далі», — каже Ольга Морощук.

Фахівчиня наголошує: у таких ініціативах важливо говорити не лише про те, як ветерани мають адаптуватися до цивільного життя. Суспільству теж потрібно вчитися бачити ветеранів не окремо від себе, а поруч.

«Ми часто говоримо про адаптацію ветеранів під суспільство, але мало говоримо про адаптацію суспільства під ветеранів. Їм важливо, щоб їх бачили як людей, як повноцінних членів громади. Не відгороджували, не оберігали штучно, а приймали всередині суспільства. Бути своїм черед своїх», — говорить Ольга Морощук.

Саме тому для команди важлива реакція людей: перегляди, коментарі, поширення. Це не просто підтримка проєкту, а спосіб показати ветеранам і ветеранкам, що їхній голос чують.

«Це казка, яку читає людина, що ніколи цього не робила. Людина, яка погодилася спробувати й показати це іншим. Тому коментар, поширення, підтримка — це важливо, це прояв підтримки», — каже Ольга.

Переглянути казки можна на YouTube-каналі проєкту та на сторінці Ольги Морощук у Facebook. Команда закликає слухати їх самим, вмикати дітям, коментувати й поширювати, щоб підтримати ветеранів і ветеранок, які вперше спробували себе в такому форматі.

Раніше «Гречка» розповідала про Костянтина Зубріцького з Кіровоградщини, який повернувся з російського полону 19 березня 2025 року. Про те, з якими проблемами стикаються військові при поверненні у цивільне життя та як важливо підтримувати одне одного.

Головне фото: скріншот з відео трейлеру проєкту «Казки, що тримають світ»

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.