Заступник командира 34-го батальйону майже два роки перебуває під вартою (ФОТО)
Заступника командира 34-го батальйону Валерій Галецький, 72 року народження, уродженець Котовська Одеської області.
З 8 жовтня 2015року утримується в Бахмутському (колишній Артемівськ) УВП УДПтС України в Донецькій області.
Ч.1 ст. 121 КК У
26 травня 2014 року Валерія Галецького призвали на військову службу по мобілізації. Того ж дня згідно наказу командира військової частини – польова пошта В5509 капітана Галицького зараховано до списків військової частини.
6 серпня 2015 року Галецького було призначено командиром роти охорони
Капітана Галицького звинувачують у тому, що він, діючи протиправно, без жодних законних підстав, з хибно зрозумілих інтересів служби вирішив незаконно позбавити волі жителів міста Дзержинська (Торецька) Донецької області Черемисіна Р.В., Бабіну І.О. та Фесика В.В. з метою їх залякування та отримання від них інформації від них про можливе знайомство з представниками незаконних збройних формувань та терористичних організацій так званих «ДНР» та «ЛНР».
Боротьба з тероризмом відповідно до ст.3 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» ґрунтується на принципі законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статей 14,15-1 цього Закону у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. З метою захисту громадян , держави і суспільства від терористичних загроз. Може здійснюватись превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж на 30 діб. Підставою може бути обґрунтована підозра у вчиненні терористичної діяльності.
Затримання громадян здійснюється лише за вмотивованим рішенням начальника Головного управління СБУ або начальником Головного управління МВС України в АРК, у відповідній області за згодою прокурора та без ухвали слідчого судді.
В підрозділі Галицького проходили службу солдати Сніжко О.І. та Ваховський Р.В. . 29 серпня 2014 року у місті Торецьку (колишній Дзержинськ) Донецької області, вирушивши до міста для купівлі продуктів харчування виявили автомобіль, яким керував Чемерисін Р.В.. Останнього військовослужбовці доставили до місцевого відділку поліції, де правоохоронцями складено протокол за ч.1 ст. 130. Про це військовослужбовці сповістили свого командира Галицького телефоном. Той наказав доставити нетверезого водія та його пасажирів на 2- пост роти охорони військової частини В5509 у с. Шуми Дзержинської (Торецької) міськради.
Пізніше Сніжко та Ваховський, виконуючи наказ командира, зв’язали скетчем руки Бабіну І.О., Чемерисіну Р.В. та Фесика В.В. і помістили їх в ґрунтову яму й утримували їх там до 29.08, 31.08 та 4.09 відповідно. Таким чином Бабіна І.О. була незаконно позбавлена волі упродовж доби, Чемерисін В.П. упродовж трьох діб, а Фесик В.В. близько 7 діб. Галецького В.П. обвинувачують за ч.2 ст. 146 КК України.
Наказом командира військової частини В5509 №150 від 1.11.2014 року Валерій Галецький призначений на посаду командира мотопіхотної роти, та отримав військове звання «майор».
3 грудня 14 року у с. Кірове Торецької міської ради поблизу житлового будинку виникла сімейна сварка між громадянкою Суховою Л.М. та її співмешканцем Пригуновим Л.М. . Останній відібрав у жінки мобільний телефон та ключі від квартири. Про інцидент повідомили майору Галецькому телефоном. Останній приїхав на місце подій та разом з громадянкою піднявся до квартири. Між майором та Слотюком виникла бійка, Галецький вдарив чоловіка пістолетом по голові, в наслідок чого той впав та потилицею вдарився об твердий тупий предмет, отримавши тяжкі тілесні ушкодження – перелом основи черепа.
Офіцеру закидають кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 КК України.
Відповідно до наказу від 1 лютого 2015 року Галецького призначили заступником командира військової частини В5509.
29 серпня 2015 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, Галецький сім разів вистрелив по колесах автомобілю, яким пересувалися бійці В2304 (17 ОмпБ) старші солдати Кардаш І.І. та Петренко А.В. Чим спричинив матеріальну шкоду та вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 296.
Старший слідчий Євген Немцов, Прокурор військової прокуратури Богдан Магідін
Обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин, що протирічить доказам, а обвинувачення містить скорочений виклад фактичних обставин, що не відповідає реальним подіям і зібраним під час досудового розслідування доказам, діяння не містять складу кримінального правопорушення, тому обвинувальний акт не містить підстав для його розгляду в суді, що перешкоджає роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення.
Відповідальність за ст. 296 КК України наступає за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Стрільба по колесах автомобіля не містить ознак зухвалості чи цинізму, що є загальновідомою інформацією, тому обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України є безпідставним.
Відповідальність за стрільбу з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку передбачена ст. 174 КУпАП.
Однак, дії обвинуваченого були пов’язані з затриманням контрабандистів, тому умислу на незаконні дії обвинувачений не мав і складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України в діях Галецького В.П. немає.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України прямо протирічить показанням потерпілого і свідків.
Відповідно до показань свідка Сухової Л.М. після виходу з квартири потерпілого Слотюка Ю.С. розташованої на 2 поверсі вона з обвинуваченим піднялась на поверх вище і після огляду іншої квартири при виході з під’їзду побачила потерпілого, який лежав під лістнічною клітиною пешого поверху з головою в крові куди прийшов самостійно, однак відповідно до обвинувачення від отриманих від обвинуваченого ударів потерпілий втратив свідомість в квартирі і при падінні вдарився ще потиличною ділянкою голови об тупий предмет з необмеженою поверхнею, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, що виключало його самостійний вихід з квартири та можливість самостійно добратись до першого поверху.
Крім цього, такого тупого предмету з необмеженою поверхнею не на полу не на дивані не знайдено, що виключає його падіння в квартирі та відповідно дотримання іншого удару від якого він втратив свідомість, так як без свідомості не міг добратися до першого поверху під’їзду.
Вказане свідчить, що Слотюк Ю.С. будучи в стані сильного алкогольного сп’яніння пішов на перший поверх під’їзду будинку де мешкав і впав на ступенях спричинивши собі переломи кісток основи черепу.
Другий удар Слотюк Ю.С. міг отримати після повернення за допомогою сусідів до квартири від невідомої особи, яка могла вільно потрапити до квартири двері якої не були заперті.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України містить дані про зговір обвинуваченого з двома бійцями, які під час проведення АТО незаконно на думку сторони обвинувачення затримали трьох осіб, які підозрювались у терористичній діяльності і після закінчення обстрілів доставлені до райвідділу міліції.
Події, відповідно до обвинувачення відбувались в зоні АТО, в якій посадові особи залучені до операції мають певні права і звільняються від відповідальності за заподіяння шкоди терористам.
Згідно ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають певні права.
У ситуаціях, пов’язаних із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, спеціальні підрозділи та підрозділи особливого призначення суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, з метою виконання покладених на них завдань можуть:
1) проникати на захоплений терористами об’єкт;
2) фізично затримувати терористів, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров’ю заручників, учасників операції або інших осіб, – знешкоджувати терористів;
3) випереджувати дії терористів, що можуть призвести до техногенно-небезпечних наслідків;
4) звільняти заручників;
5) забезпечувати зберігання речових доказів, документів, речей, цінностей;
6) роззброювати та охороняти осіб, затриманих під час проведення антитерористичної операції.
Згідно ст. 22 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» якщо під час проведення антитерористичної операції вимушено заподіяна шкода життю, здоров’ю і майну терористів, військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції, звільняються від відповідальності за цю шкоду відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»:
терорист – особа, яка бере участь у терористичній діяльності
терористична діяльність – діяльність, яка охоплює:
планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;
організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
пропаганду і поширення ідеології тероризму;
фінансування та інше сприяння тероризму;
фінансування тероризму – надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково:
для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією;
для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного Кримінальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій
боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;
антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Особи, залучені до справи як потерпілі затримувались в зв’язку з підозрою у терористичній діяльності під час активних бойових дій з озброєними тяжким озброєнням терористів в умовах постійних обстрілів.
Таким чином, якщо посадові особи, залучені до АТО, вважали, що затримують чи охороняють терористів, вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за спричинення їм шкоди.
Зміст обвинувачення не тільки не відповідає нормам матеріального права, але й є нелогічним, тому суть обвинувачення не може бути роз’яснена без викривлення норм права.
Заступника командира 34-го батальйону Валерій Галецький, 72 року народження, уродженець Котовська Одеської області.
З 8 жовтня 2015року утримується в Бахмутському (колишній Артемівськ) УВП УДПтС України в Донецькій області.
Ч.1 ст. 121 КК У
26 травня 2014 року Валерія Галецького призвали на військову службу по мобілізації. Того ж дня згідно наказу командира військової частини – польова пошта В5509 капітана Галицького зараховано до списків військової частини.
6 серпня 2015 року Галецького було призначено командиром роти охорони
Капітана Галицького звинувачують у тому, що він, діючи протиправно, без жодних законних підстав, з хибно зрозумілих інтересів служби вирішив незаконно позбавити волі жителів міста Дзержинська (Торецька) Донецької області Черемисіна Р.В., Бабіну І.О. та Фесика В.В. з метою їх залякування та отримання від них інформації від них про можливе знайомство з представниками незаконних збройних формувань та терористичних організацій так званих «ДНР» та «ЛНР».
Боротьба з тероризмом відповідно до ст.3 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» ґрунтується на принципі законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статей 14,15-1 цього Закону у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. З метою захисту громадян , держави і суспільства від терористичних загроз. Може здійснюватись превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж на 30 діб. Підставою може бути обґрунтована підозра у вчиненні терористичної діяльності.
Затримання громадян здійснюється лише за вмотивованим рішенням начальника Головного управління СБУ або начальником Головного управління МВС України в АРК, у відповідній області за згодою прокурора та без ухвали слідчого судді.
В підрозділі Галицького проходили службу солдати Сніжко О.І. та Ваховський Р.В. . 29 серпня 2014 року у місті Торецьку (колишній Дзержинськ) Донецької області, вирушивши до міста для купівлі продуктів харчування виявили автомобіль, яким керував Чемерисін Р.В.. Останнього військовослужбовці доставили до місцевого відділку поліції, де правоохоронцями складено протокол за ч.1 ст. 130. Про це військовослужбовці сповістили свого командира Галицького телефоном. Той наказав доставити нетверезого водія та його пасажирів на 2- пост роти охорони військової частини В5509 у с. Шуми Дзержинської (Торецької) міськради.
Пізніше Сніжко та Ваховський, виконуючи наказ командира, зв’язали скетчем руки Бабіну І.О., Чемерисіну Р.В. та Фесика В.В. і помістили їх в ґрунтову яму й утримували їх там до 29.08, 31.08 та 4.09 відповідно. Таким чином Бабіна І.О. була незаконно позбавлена волі упродовж доби, Чемерисін В.П. упродовж трьох діб, а Фесик В.В. близько 7 діб. Галецького В.П. обвинувачують за ч.2 ст. 146 КК України.
Наказом командира військової частини В5509 №150 від 1.11.2014 року Валерій Галецький призначений на посаду командира мотопіхотної роти, та отримав військове звання «майор».
3 грудня 14 року у с. Кірове Торецької міської ради поблизу житлового будинку виникла сімейна сварка між громадянкою Суховою Л.М. та її співмешканцем Пригуновим Л.М. . Останній відібрав у жінки мобільний телефон та ключі від квартири. Про інцидент повідомили майору Галецькому телефоном. Останній приїхав на місце подій та разом з громадянкою піднявся до квартири. Між майором та Слотюком виникла бійка, Галецький вдарив чоловіка пістолетом по голові, в наслідок чого той впав та потилицею вдарився об твердий тупий предмет, отримавши тяжкі тілесні ушкодження – перелом основи черепа.
Офіцеру закидають кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 КК України.
Відповідно до наказу від 1 лютого 2015 року Галецького призначили заступником командира військової частини В5509.
29 серпня 2015 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, Галецький сім разів вистрелив по колесах автомобілю, яким пересувалися бійці В2304 (17 ОмпБ) старші солдати Кардаш І.І. та Петренко А.В. Чим спричинив матеріальну шкоду та вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 296.
Старший слідчий Євген Немцов, Прокурор військової прокуратури Богдан Магідін
Обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин, що протирічить доказам, а обвинувачення містить скорочений виклад фактичних обставин, що не відповідає реальним подіям і зібраним під час досудового розслідування доказам, діяння не містять складу кримінального правопорушення, тому обвинувальний акт не містить підстав для його розгляду в суді, що перешкоджає роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення.
Відповідальність за ст. 296 КК України наступає за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Стрільба по колесах автомобіля не містить ознак зухвалості чи цинізму, що є загальновідомою інформацією, тому обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України є безпідставним.
Відповідальність за стрільбу з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку передбачена ст. 174 КУпАП.
Однак, дії обвинуваченого були пов’язані з затриманням контрабандистів, тому умислу на незаконні дії обвинувачений не мав і складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України в діях Галецького В.П. немає.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України прямо протирічить показанням потерпілого і свідків.
Відповідно до показань свідка Сухової Л.М. після виходу з квартири потерпілого Слотюка Ю.С. розташованої на 2 поверсі вона з обвинуваченим піднялась на поверх вище і після огляду іншої квартири при виході з під’їзду побачила потерпілого, який лежав під лістнічною клітиною пешого поверху з головою в крові куди прийшов самостійно, однак відповідно до обвинувачення від отриманих від обвинуваченого ударів потерпілий втратив свідомість в квартирі і при падінні вдарився ще потиличною ділянкою голови об тупий предмет з необмеженою поверхнею, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, що виключало його самостійний вихід з квартири та можливість самостійно добратись до першого поверху.
Крім цього, такого тупого предмету з необмеженою поверхнею не на полу не на дивані не знайдено, що виключає його падіння в квартирі та відповідно дотримання іншого удару від якого він втратив свідомість, так як без свідомості не міг добратися до першого поверху під’їзду.
Вказане свідчить, що Слотюк Ю.С. будучи в стані сильного алкогольного сп’яніння пішов на перший поверх під’їзду будинку де мешкав і впав на ступенях спричинивши собі переломи кісток основи черепу.
Другий удар Слотюк Ю.С. міг отримати після повернення за допомогою сусідів до квартири від невідомої особи, яка могла вільно потрапити до квартири двері якої не були заперті.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України містить дані про зговір обвинуваченого з двома бійцями, які під час проведення АТО незаконно на думку сторони обвинувачення затримали трьох осіб, які підозрювались у терористичній діяльності і після закінчення обстрілів доставлені до райвідділу міліції.
Події, відповідно до обвинувачення відбувались в зоні АТО, в якій посадові особи залучені до операції мають певні права і звільняються від відповідальності за заподіяння шкоди терористам.
Згідно ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають певні права.
У ситуаціях, пов’язаних із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, спеціальні підрозділи та підрозділи особливого призначення суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, з метою виконання покладених на них завдань можуть:
1) проникати на захоплений терористами об’єкт;
2) фізично затримувати терористів, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров’ю заручників, учасників операції або інших осіб, – знешкоджувати терористів;
3) випереджувати дії терористів, що можуть призвести до техногенно-небезпечних наслідків;
4) звільняти заручників;
5) забезпечувати зберігання речових доказів, документів, речей, цінностей;
6) роззброювати та охороняти осіб, затриманих під час проведення антитерористичної операції.
Згідно ст. 22 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» якщо під час проведення антитерористичної операції вимушено заподіяна шкода життю, здоров’ю і майну терористів, військовослужбовці та інші особи, які брали участь в антитерористичній операції, звільняються від відповідальності за цю шкоду відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»:
терорист – особа, яка бере участь у терористичній діяльності
терористична діяльність – діяльність, яка охоплює:
планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;
організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
пропаганду і поширення ідеології тероризму;
фінансування та інше сприяння тероризму;
фінансування тероризму – надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково:
для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією;
для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією визначеного Кримінальним кодексом України терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій
боротьба з тероризмом – діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;
антитерористична операція – комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Особи, залучені до справи як потерпілі затримувались в зв’язку з підозрою у терористичній діяльності під час активних бойових дій з озброєними тяжким озброєнням терористів в умовах постійних обстрілів.
Таким чином, якщо посадові особи, залучені до АТО, вважали, що затримують чи охороняють терористів, вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за спричинення їм шкоди.
Зміст обвинувачення не тільки не відповідає нормам матеріального права, але й є нелогічним, тому суть обвинувачення не може бути роз’яснена без викривлення норм права.
