У Кіровограді презентували кінострічку про лікарів-онкологів (ВІДЕО)
До Всесвітнього дня боротьби з раком у Кіровоградському обласному художньому музеї сталася подія, яка залишиться в пам’яті не лише тих присутніх чотирьох десятків людей, а й всіх лікарів-онкологів, які усе життя борються із цим захворюванням, та тих кіровоградців, які полюбляють аматорське кіно. Якраз до відзначення цього Дня у Кіровограді презентували першу кінострічку про лікарів-онкологів «Рятуючи життя»: їх діяльність, захоплення, переживання й приховані для усіх їх моменти життя.
Це не звичні для нас серіали про медиків а ля «Доктор Хаус» чи «Інтерни»; фактично це документалка, відео звіт журналіста-стрингера по одній із найстрашніших чомусь для кіровоградців установ – Кіровоградському обласному онкодиспансеру.
«Я нікого не пускала до онкодиспансера із родичів до мами. Тим паче не пускала туди дитину. Але так сталося випадково, що я мала поїхати на 5 днів у відрядження до Санкт-Петербурга, тож до мами у лікарню ходила Женя. Але коли я приїхала в Кіровоград, я побачила як в дитини горять очі. Вона тоді мені сказала: «Тут працюють фанатики своєї справи» і захотіла знімати фільм. Я коли дивилася шматки відео, мені ставало моторошно, що моя дитина побувала усюди: і в реанімації, і в операційній, і біля хворих» – згадує Тетяна Ткаченко, директор обласного музею й мати юного кінорежисера.
Режисером 45-хвилинної стрічки стала юна кіровоградка Євгенія Ткаченко. До онкодиспансера дівчину привела хвороба в сім’ї, проте вона вже зараз усвідомлює і переконує у тому всіх, що в ту установу треба йти вчасно.
«Головне для мене було, коли я знімала фільм, щоб люди вчасно приходили до лікарні. Рак – це не вирок, рак – це просто хвороба!» – говорить Євгенія.
У 45 хвилин відео вмістилися усі сторони життя лікарів в онкодиспансері. Тут й операційна, й особистий кабінет, і щоденна п’ятихвилинка, і навіть позаробочі захоплення. Через лікарів молода сценаристка (а вона була і режисером, і постановником) показала історію медустанови, її еволюцію від двоповерхової споруди до дев’ятиповерхового диспансера із церквою на подвір’ї та реабілітаційним центром для жінок. Дівчина просто узяла камеру і пішла знімати усе, що бачила, задавати питання які її цікавили лікарям, яких зустрічала.
«Я одразу камеру не показувала. Розповідала свою ідею, розповідала що саме я б хотіла дізнатися у них, а потім вже діставала камеру і казала, щоб посміхалися і що зйомка почалась. Ну що їм камер боятися? У них робота страшніша. Просто я одразу казала, що якщо щось буде погано я буду це прибирати… Дуже відкриті люди лікарі, просто головне їм дати відійти від операції…» – розповідає Євгенія.
Разом із життям онкодиспансера, життям лікарів та хворих у ньому, Євгенія показала і чи не одну із найголовніших проблем медиків: жодна з новинок у медичному устаткуванні не замінить кваліфікаційного медика. А поки пацієнти утримуватимуть медицину, поки й лікарі постійно думатимуть не про фахове лікування хворих, а про інші питання, у тому числі й фінансування та забезпечення найнеобхіднішим.
«У цьому відео Женя показала, що лікарі теж люди. Вона показала те, що я навіть сам часом не помічав і де не бував. Знаєте, в нас в диспансері є таке поняття як команда: от ми приймаємо Женю в команду, незважаючи на те, що вона не має жодного сертифіката. Я сподіваюся що буде ціла серія фільмів, нехай не лише про лікарів-онкологів, а про медиків взагалі» – поділився враженнями від перегляду презентації головний лікар онкодиспанеру Костянтин Яриніч.
Світлана Дубина
