Про посібник по боротьбі за щастя, що вартий екранізації
Одне з найбільших захоплень мого життя – читання. І не просто читання, а захоплення книжками, купання в них, щира любов до кожної прочитаної книги і автора. Дякувати провидінню, на моєму шляху рідко трапляються погані книги. Можливо мені просто щастить, але більшість прочитаних мною книг – шедеври, а більшість авторів – генії.
І от, в моїй колекції геніальних авторів поповнення.
Приблизно рік тому, в мій черговий похід книжковими магазинами, я натрапила на книгу маловідомої для мене авторки Вікторії Гранецької. Книга одразу ж опинилась серед куплених мною, але от серед прочитаних…
Так сталося, що «Тіло» в мене взяли почитати, і я майже на рік забула про цю книжку. Аж до цьогорічного Великодня, коли мені її повернули.
Вирішивши, не відкладати справи в довгий ящик, я взялася за прочитання. Зізнаюсь, не чекала нічого надзвичайного, просто це була єдина книжка, яку я ще не встигла прочитати. Але, не так сталося…
Докладніше в “Гречаному блозі” Олени Сінченко.
