«Відкопали фундамент і вимагають всю землю»: у справі лісопарку «Никанорівський» заслухали міськраду

Історія питання

Нагадаємо, що у квітні 2024 року кропивничанин Сергій Димитрович обніс парканом комунальну ділянку площею 3,8 гектара на вулиці Прирічній, 49 біля річки Сугоклія. Це обурило громаду. Ще з 2017 року місцевий квартальний комітет домагався впорядкування захаращеної території та її офіційного оформлення, а у 2022-му мерія вирішила зафіксувати межі ділянки й передати її на баланс комунальному підприємству.

Тим часом наприкінці 2023 року Димитрович зареєстрував право власності на комплекс із 15 споруд на цій території — майно, яке, за документами, перейшло йому у спадок від матері. Вона ж набула у власність будівлі колишнього піонертабору, що працював за радянських часів, ще у 2006-му.

Станом на 2023 рік від цих споруд лишилися поодинокі фундаменти та напівзруйновані стіни. Попри це Димитрович отримав технічний паспорт із переліком 15 «будівель», більшість з яких позначили як об’єкт незавершеного будівництва. На підставі цього документа приватна нотаріуска зареєструвала за ним право власності на фактично неіснуючу нерухомість. І хоча в техпаспорті загальна площа «будівель» — лише 35 м², Димитрович обгородив 3,8 га землі без будь-яких рішень міськради про передачу ділянки в оренду чи власність.

Йдеться про так звану «туалетну схему»: спершу оформлюють у власність напівзруйновані або вигадані споруди, а далі вимагають оренду, а згодом і викуп землі під ними. Адже за законом власник нерухомості може претендувати на ділянку під нею без конкурсу.

Після розголосу, у травні минулого року Кропивницька окружна прокуратура подала позов до суду. Прокурори просять визнати недійсним свідоцтво про право Димитровича на спадщину щодо комплексу будівель у межах «Никанорівського», скасувати державну реєстрацію цієї «нерухомості» та права власності на неї, а також усунути перешкоди міськраді у користуванні й розпорядженні ділянкою лісопарку та зобов’язати знести паркан.

Судовий процес

На попередньому засіданні у квітні прокурор виголосив вступне слово, після нього виступили представники відповідача, сторони ставили одна одній запитання.

На засіданні 16 вересня суд заслухав позицію міської ради, яку представив головний спеціаліст юруправління Олексій Сніцар. Він нагадав, що станом на 2000 рік комплекс існував. Але вже у 2009-му на ділянці майже нічого не лишилося. Натомість до міськради почали надходити скарги містян на занедбаність території. Потому міська Спецінспекція склала акт про неналежне утримання землі та адмінпротокол щодо Любові Димитрович, а виконком звернувся до обласного БТІ з проханням провести інвентаризацію. Вона зафіксувала: з усього комплексу лишилися лише три споруди, і ті — у напівзруйнованому стані. Решта — знесена або знищена. 

— У 2023 році відповідач зареєстрував право власності на цей комплекс, частину якого тепер подають як «незавершене будівництво». Але практика Верховного суду говорить: незавершене будівництво — це об’єкт, що зводиться і ще не введений в експлуатацію. У 2009 році будівлі були знищені, а у 2023-му вони якимсь чином «повертаються» у попередній стан, — заявив Сніцар.

Він наголосив, що Кропивницька міськрада не може розпоряджатися цією землею, тоді як відповідач отримує привілейовані умови користування ділянкою. Посадовець підтримав вимоги прокуратури й попросив суд скасувати державну реєстрацію права власності на комплекс фактично неіснуючих споруд.

Після цього адвокат Сергія Димитровича Олег Тарасенко ставив запитання представнику міськради. Сам Димитрович на засідання не з’явився. Зокрема адвокат цікавився доказами знищення комплексу.

Олег Сніцар пояснив, що серед доказів — технічні інвентаризації комплексу будівель на згаданій території від 2009 та парку «Никанорівський» за 2019 рік.

Прокурорка Кропивницької окружної прокуратури Ольга Петрікеєва, яка представляє в суді інтереси міськради, додала:

— За замовленням Кропивницької міської ради у 2019 році провели інвентаризацію лісопарку «Никанорівський». За її результатами на території є лише електричні стовпи.

На уточнення адвоката вона підтвердила, що інвентаризація парку й інвентаризація нерухомості — різні документи. Однак у них у будь-якому разі мають зазначати наявність споруд. У цьому випадку жодних будівель не згадано.

Крім того, адвокат Олег Тарасенко запитував про підстави інвентаризації нерухомості у 2009 році й наполягав на її незаконності, мовляв, ніхто не мав права ухвалювати такі рішення щодо приватної власності. Представник міськради не заперечив, але наполіг, що висновок тієї інвентаризації чинний. 

Адвокат просив надати документи, що підтверджують створення парку «Никанорівський». Представник міськради та прокурорка пояснили: питання створення чи нестворення парку не є предметом цього позову. Ідеться про те, що на ділянці фактично немає споруд, тоді як у Реєстрі нерухомості значиться «комплекс будівель».

Суддя Владислав Драний уточнював у представника міськради, що стало підставою для нинішнього позову і чому мерія не намагалася повернути землю раніше, попри її захаращеність. Олег Сніцар повторив: скарги мешканців стали підставою для інвентаризації у 2009 році, а до суду звернулися тепер, бо лише у 2023-му дізналися про реєстрацію Димитровичем права на фактично неіснуючу нерухомість.

Далі суддя перейшов до питання права власності:

— Скажіть, як юрист: якщо людина має право власності, вона може розпоряджатися своїм майном? Наприклад, будувати, щось зносити чи навіть захаращувати. Це ж її територія, її право власності.

Після ствердної відповіді Олексія Сніцара суддя уточнив:

— Ви кажете, що об’єкти були, а потім їх не стало. Є власник. Очевидно, його влаштовувало.

Головний спеціаліст юрвідділу міськради спробував відповісти:

— Ми на це звертаємо увагу, бо у 2000 році це було завершене будівництво, а нині — уже «незавершене».

Суддя перебив:

— Але ж є власник. Ви знаєте, що за Конституцією право власності захищене? А ви стверджуєте: власник є, але будівель стало менше. Можливо, це право самого власника? Вам так не здається?

Зрештою слово взяла прокурорка Ольга Петрікеєва. Вона наголосила: сам факт знесення будівлі не скасовує права власності — власник може скласти акт про знищення і зводити новий об’єкт. Але у справі лісопарку «Никанорівський» ситуація інша.

За її словами, колишня власниця мала законні підстави реєструвати право тоді, коли піонертабір реально існував, однак право користування землею не оформила, а споруди з часом зникли.

Ключова проблема, підкреслила прокурорка, у тому, що Димитрович володіє комплексом лише «на папері», зате обгородив майже 4 га землі.

— Ми говоримо про те, що коли спадкоємець отримав майно, технік БТІ «намалював» усе, що було в старому техпаспорті, а не те, що реально залишилося на місцевості, — зазначила Петрікеєва.

— Якщо там немає будівель, може й не надавати ту частину ділянки в користування, а там, де вони є — вони мають право? — уточнив суддя.

На це прокурорка пояснила, що під час розслідування оглянули ділянку: із 15 будівель, офіційно зареєстрованих за Димитровичем, фактично збереглися рештки щонайбільше трьох. Отже, власник може претендувати лише на землю під цими об’єктами, а не під усім «комплексом» із документів, і тим паче не на всі 3,8 га.

Прокурорка зазначила: 

— Вони [Димитрович з адвокатом] говорять: «У нас усе майно є. Ми відкопали той фундамент, на підставі цього обгородили ділянку і заїхали туди технікою без дозволу на підготовчі роботи. Маємо право на всю землю. Дивіться, тут плитка лежить». Вибачте, 20 років ніхто цією ділянкою не опікувався. Ви маєте плитку, на якій навіть трава не росте. Це утопія. Так не буває!

У відповідь адвокат Димитровича Олег Тарасенко заявив, що прокуратура й міськрада як доказ відсутності майна посилаються на інвентаризацію парку 2019 року. За його словами, офіційно такого парку не існує, тож ці доводи необґрунтовані. Він зачитав відповідь міськради на свій адвокатський запит: парк не перебуває на балансі комунальних підприємств і не має статусу природно-заповідної території. 

На цьому засідання завершилося. Суд призначив наступне слухання на 11 листопада, тоді вивчатимуть докази у справі.