Три історії жіночого підприємництва у Кропивницькому: як почати та де шукати стимули
Раніше підприємництво стереотипно вважалося «чоловічою» сферою. Проте зараз жінки в Україні долають стереотипи та все частіше відкривають свої бізнеси.
Троє кропивничанок, які відкрили власну справу після початку повномасштабної війни, розповіли «Гречці», як вдалося подолати страхи, чия підтримка виявилася вирішальною і дали порадам жінкам, які зважуються на підприємництво.
Яна Пшеніцина: «В бізнесі важлива соціальна складова»
У центрі Кропивницького працює соціальна кав’ярня «Кава хоробрих» — частина «Простору хоробрих», де кожна філіжанка перетворюється на донат для ЗСУ. Власниця кав’ярні та співзасновниця простору Яна Пшеніцина зашила благодійність у фінмодель, залучила партнерів і створила робочі місця для ветеранів — без «ідеальних умов», зате з чіткою метою та довірою всередині команди.
«Я мріяла бути журналісткою — і стала. Через декілька років вигоріла й пішла на держслужбу. Повномасштабне вторгнення все перевернуло: чоловік — у війську, я — вдома з дітьми. Тоді й з’явилися думки про власну справу», — згадує Яна.
Спершу вона навчалась на онлайн-курсах для підприємиць-початківиць. Почала робити свічки, і тоді на конкурсі презентувала ідею свічкового простору з підтримкою для жінок. Зізнається, що вже тоді була переконана, що створюватиме бізнес із соціальною складовою.
«Та тоді не склалося. Потім мене запросили до фонду “Полку Святослава Хороброго”, де якраз ідея соціального підприємництва гармонійно поєдналася», — зазначила вона.
Так зʼявилася ідея простору з кав’ярнею: регулярна допомога ЗСУ через стабільний дохід, а не лише разові збори. Для цього Яна Пшеніцина проходила різноманітні безкоштовні бізнес-тренінги, взяла участь у грантовій програмі від місцевої громадської організації. У рамках програми навчили складати бізнес-план, прораховувати окупність, рентабельність, соціальну складову бізнесу.
Яна Пшеніцина як директорка фонду, який працює на підтримку армії, розробила бізнес-план кав’ярні з крафтовою крамницею.
Грант на кав’ярню склав 56 тисяч гривень — що, звісно, замало. Та відкрити справу допомогли добрі знайомі. Наприклад, кавомашину надав 20-річний кропивничанин Олександр: до повномасштабного він збирався відкрити власне кафе, проте наразі він створює і вдосконалює FPV-дрони для армії.
Соціальна складова у фінансовій моделі склала такі пропорції: 80% прибутку (тобто того, що залишається від доходу після відрахувань на зарплати та інші витрати) направляють на підтримку ЗСУ, 20% — на розвиток справи.
Шукали приміщення саме в центрі: потрібен трафік, щоб модель працювала безперервно. Знайшли локацію в Міському палаці культури й довели до ладу власними силами та коштами, доповнивши грантовою підтримкою.
У травні 2024 року «Простір хоробрих» офіційно запрацював по вулиці Віктора Чміленка, 53. Тут навчають, готують каву і продають речі з історією — а головне, створюють стабільний грошовий потік на потреби військових.
Вже у вересні 2025 року другу соціальну кавʼярню «Кава хоробрих» відкрили у Ковалівському парку.
У «Каві хоробрих» під порядкуванням Яни Пшеніциної працюють троє людей: адміністраторка Аня, яка виросла з бариста і зараз відповідає за постачання та стандарти, і двоє барист — ветерани, для яких у партнерів в кавʼярні «Mikko» організовують постійне навчання.
«У нас все побудовано на довірі й підтримці. Якщо в когось емоційний збій — відпрацьовуємо додаткові заняття, допомагаємо. Важливо, щоб люди не боялися помилок», — пояснює Яна.
Запевняє, що з упередженнями щодо себе як підприємиці не стикалася — ні на етапі відкриття кавʼярні, ні коли працює з командою підлеглих.
«Негативу саме через те, що я жінка, не було. У мене працює двоє чоловіків-ветеранів — і ми спілкуємось на рівних», — поділилася вона.
Яна Пшеніцина впевнена, що саме зараз, коли багато людей стали на захист країни зі зброєю руках, треба якщо бути не у війську, то робити для війська.
«Навіть якщо ти не у війську, а підприємиця, а ти як мінімум маєш сплачувати податки, створювати робочі місця. Важливою складовою також є і працевлаштування ветеранів й ветеранок», — підкреслила вона.
Яна акцентує на доступності можливостей для підприємиць: від державних грантів до місцевих освітніх програм, курсів і консультацій.
«Хто шукає — той знаходить. Навіть якщо не вмієш писати бізнес-план, то є безліч державних і громадських організацій, курсів. Та навіть в нашому просторі ми можемо підказати», — порадила Яна Пшеніцина.
Також серед контактних точок допомоги вона називає Центр зайнятості, Центр підтримки підприємництва.
Світлана Савченко: «Мій бізнес — це вшанування памʼяті мого сина»
Власний бізнес флористка Світлана Савченко відкрила у 48 років. Це квітковий бутик «Данієль», названий на честь полеглого у 2022 році сина Данііла. Страх, конкуренція й війна не стали стоп-факторами: пам’ять про сина, підтримка родини й «плече» колеги Лізи перетворили мрію у справу, а згодом — у план створити школу флористики у Кропивницькому.
«Щоб не з’їхати з глузду», — так Світлана Савченко пояснює, як зважилася відкрити власну справу після загибелі сина на війні.
Світлана з 19 років у квітах: закінчила школу фітодизайну, вчилася теорії кольористики у Кракові, працювала у великих квіткових мережах.
«Та Данюша постійно мені казав: досить працювати на когось, відкрий свою справу. І після його загибелі витратити інакше виплати, які я отримала, окрім як на те, у що він вірив, я не могла. Так і зʼявився бутік його імені», — розповіла вона «Гречці».
Світлана Савченко зазначила, що флористичний бізнес є складним і конкурентним. Тим паче в умовах повномасштабного вторгнення планування ускладнилося в рази. Проте Світлана зізнається, що не могла опустити руки.
«Мені було страшно. Але моя дитина, коли йому було страшно — не здавався. І це те, що мотивує мене йти тільки вперед — як кінь із шорами. Розуміла, що складно і конкуренція шалена, але зупинятися не можна. Я не маю права підвести памʼять свого сина», — поділилася вона.
У найважчі місяці Світлані допомогли чоловік Олександр і старший син Нікіта: разом тягнули ремонт і запуск. Також повірити у свої сили допомогла колега Ліза. Вони разом працювали в одній з магазинів флористики, та дівчина підштовхувала Світлану відкрити свій бізнес.
«Ми жартуємо, що я Дон Кіхот, а вона — Санчо Панча. Навіть коли ми разом звільнилися з попередньої роботи, вона не йшла на нову, а мені казала — Миколаївна, давай відкривай своє, я до тебе піду працювати. Так і сталося», — поділилася Світлана Савченко.
Сьогодні «Данієль» — це п’ять флористок у штаті + бухгалтерка. Підбір людей — повільний і прискіпливий:
«Не хочу, щоб робота була лише заради грошей. Тому мої дівчатка поділяють мою мету. Що ми всі у бутику несемо ім’я Дані. Наше завдання — добре робити свою роботу і створювати справді якісний клієнтоорієнтований сервіс», — зазначила підприємиця.
Також Світлана проводить майстер-класи для дітей з родин військових. Ще один виклик, який вона поставила для себе — смак: вона мріє «підтягнути» Кропивницький до європейської школи флористики, де важить лінія, фактура, пропорція.
Несподіваний мотиваційний поштовх прийшов і з кола військових родин: Яна Пшеніцина («Кава хоробрих») чоловік якої служив разом з чоловіком Світлани, переконала її податися на грантовий конкурс. Влітку Світлана таки здобула грант і тепер готує наступний крок — школу флористики.
«Daniel» — не тільки про бізнес. Це ритуал пам’яті, й місце, де команда має сенс, більший за зарплату. Коли клієнти вітають із відкриттям і кажуть «ви — приклад непокори віку», Світлана Савченко лише тоді усвідомлює масштаб зробленого.
Наталя Толмачова: «Я більше не хотіла бути невидимою»
Кропивничанка Наталія Толмачова — перекладачка за освітою, яка відкрила кав’ярню «третьої хвилі» «Коваль» у центрі міста.
Цегляні стіни, «брутальні» металеві шафи, мурaл місцевої мисткині — інтер’єр збирали «по крупинках», а блекаути зривали графік. Заклад відкривали майже рік — довше, ніж планували.
Наприкінці листопада 2023-го «Коваль» вже приймав перших гостей на розі Великої Перспективної та Студентського бульвару. Зараз тут заварюють specialty-каву, а бариста спершу питає про ваш смак, і лише потім радить зерно та спосіб приготування.
«Хороший перекладач — той, якого ніби не існує. Той, який точно передає задум автора чи авторки і не ставить свого прізвища під своєю роботою. Роки я працювала “невидимою” — і це мене дуже дратувало. Хотілося робити щось своє і бути помітною», — зізнається Наталія Толмачова.
До ідеї власної справи вона йшла поступово. Спочатку працювала перекладачкою за наймом, потім на фрілансі, з чоловіком разом розвивали сувенірний бізнес, після — мрія про кав’ярню після поїздок до Львова. Коли під час повномасштабного вторгнення сімейний бізнес призупинили, план «колись» став «зараз». Наталія подала заявку на державний мікрогрант «єРобота», сама розробила бізнес-план, пройшла доопрацювання — і отримала 250 тисяч гривень на обладнання та запуск.
Грантові кошти допомогли перекрити різке подорожчання обладнання, без них запуск відклали б на невизначений термін.
«Було страшно багато разів. Без досвіду, інноваційно для нашого міста, інтер’єр — цегла, метал — я сумнівалася, “зайде” це людям чи ні. Я поступово звикала до цього стану невизначеності і робила крок далі», — пригадує Наталя.
Зізнається, що раніше навіть не уявляла, що стане підприємицею. В її оточенні не було прикладів жінок, які мали власний бізнес. Та попри це Наталія впевнена: жінки можуть все.
«А яку справу не може зробити жінка? Якщо людина щось хоче робити, то треба їй дати можливість — все, крапка, без всіляких “але”. Особисто мені пощастило: я ніколи не чула у свій бік щось на кшталт “ти дівчина, йди готуй їсти краще”. Я відчуваю підтримку близьких — і це мотивує», — зазначила Наталія Толмачова.
Каже, що їй дуже допомогли консультації в Центрі зайнятості. Також вона долучається до зустрічей підприємців і підприємиць. Наприклад, Регіонального фонду підтримки підприємництва у Кіровоградській області, громадської організації «Спілка підприємців Кіровоградської області» та інших.
Поради для жінок, які хочуть відкрити власну справу
Ми попросили Яну Пшеніцину, Світлану Савченко та Наталю Толмачову з власного досвіду дати поради жінкам, які планують відкрити власну справу та підприємицям-початківицям.
- Не бійтесь грантів. Це і підтримка, і дисциплінує щодо того, щоб не опустити руки і продовжувати роботу.
- Питайте про допомогу. Люди «донатять» не лише грошима — технікою, знижками, навчанням.
Спирайтесь на місцеві організації підтримки бізнесу. Центри підтримки підприємництва, Центри зайнятості, фонди, курси для жінок — допоможуть з планом і заявками, з розвитком бізнесу. - Спілкуйтесь з іншими підприємицями. Місцеві бізнес-зустрічі, ком’юніті, нетворкінг пришвидшують рішення.
- Пам’ятайте про відповідальність. Перед донорами, працівниками і містом — це сильніший мотиватор, ніж «натхнення».
- Підтримуйте колег. Навчання + толерантність до емоційних спадів = сильна команда.
- Звикніть до невизначеності. Ідеального моменту не буде — стартуйте з тим, що є.
Не намагайтесь «уміти все». Делегуйте і купуйте експертизу під вузькі задачі. - Опора на сенс. Знайдіть те, що «піднімає з ліжка» у найважчі дні — і прив’яжіть до цього бізнес.
- Ідіть маленькими кроками, але щодня. Страх не зникне, але звичка діяти сильніша.
- Будуйте стандарти сервісу. Команда має «нести ім’я» — це формує якість і культуру, спільну мету.
- Інвестуйте в освіту. Майстер-класи, курси, конкурси — це репутація й клієнтська довіра.
- Дозвольте собі бути видимою. Власний бізнес — це не лише про цифри, а й про право підписуватися під своєю роботою і не соромитися пишатися зробленим.
Як в Україні мотивують жінок відкривати бізнес
Підтримка жіночого підприємництва є одним з інструментів для подолання гендерно зумовленого розриву в оплаті праці. За інформацією Міністерства економіки, в Україні гендерний розрив в оплаті праці у 2021 році становив 18,6%. Це означає, що жінки в середньому заробляли менше, ніж чоловіки, за ту саму роботу. Одна із цілей уряду — до 2030 року скоротити гендерний розрив в Україні до 13,6%.
Водночас завдяки державним грантовим програмам все більше жінок в Україні наважуються відкрити власний бізнес.
За підрахунками Мінекономіки, 11 тисяч українців й українок перемогли в програмі «Власна Справа» у 2024 році та отримали гранти на старт або розвиток свого бізнесу загалом на 2,6 мільярда гривень. Серед отримувачів мікрогрантів у 2024 році більшість становлять жінки:
- 62% жінок,
- 38% чоловіків.
Підсилення ролі жінок в економіці входить до переліку цілей Національного плану дій «Жінки, мир, безпека», яка реалізує резолюцію Ради Безпеки ООН.
Національний план прямо передбачає розширення спроможностей для самозайнятості та підприємництва жінок. В Україні це зокрема:
Доступ до стартового капіталу та мікрогрантів. Державна програма «єРобота/Власна справа» системно фінансує запуск/розвиток малого бізнесу;
Окремі інструменти для ветеранок і родин військових. Український ветеранський фонд фінансує бізнес-ініціативи ветеранів і членів їхніх сімей;
Мережа центрів підтримки бізнесу Diia.Business (онлайн/офлайн). Центри у понад 14 містах України, зокрема й у Кропивницькому, консультують, проводять навчання, допомагають з бізнес-планами й доступом до фінансування (понад 70% послуг — безкоштовні). Цим підсилюють стійкість локальних підприємниць.
Грантова, інформаційна підтримка допомогла багатьом підприємицям, зокрема і в Кропивницькому, зважитись відкрити власний бізнес.
