Одягнутися, їсти, рухатись: 8 ініціатив, що створюють адаптивні речі
Після поранення або травми побут змінюється повністю — звичайні речі раптом стають проблемою. За даними Міністерства соціальної політики, на початку 2026 року в Україні понад 3 мільйони людей мають інвалідність, і через війну ця цифра зростає. Волонтери й підприємці створюють адаптивний одяг, взуття та посуд, які допомагають повернути самостійність у щоденному житті.
«Гречка» зібрала ініціативи, що вже працюють для ветеранів і людей з інвалідністю.
У матеріалі розповідаємо про:
Адаптивний посуд для людей з ампутаціями
▫️Інклюзивна кераміка Вікторії Белявської
▫️Волонтерська кераміка
Асистивні засоби, що допоможуть самостійно їсти людям з ампутацією
▫️Манжети та кріплення для ложки й виделки
▫️Силіконові тримачі для приборів і адаптивні дошки
Адаптивний одяг і взуття для ветеранів та людей з інвалідністю
▫️Швейна рота: адаптивний одяг і лекала у відкритому доступі
▫️Взуття на гіпс і ортез, адаптивний одяг та аксесуари
▫️Модульний одяг із швидким доступом до протезів і ортезів
▫️Wheelny: одяг для тих, хто у кріслі колісному
Адаптивний посуд для людей з ампутаціями
Інклюзивна кераміка Вікторії Белявської
З початком повномасштабного вторгнення керамістка Вікторія Белявська почала створювати адаптивний посуд для ветеранів з ампутацією верхньої кінцівки та людей із порушеннями моторних функцій.
Ідею вона побачила на Amazon, але вирішила створити власну версію. Разом з ерготерапевтами розробила one-handed plate — тарілку для людей, які їдять однією рукою, для українського ринку. Посуд має штифти, які фіксують їжу під час нарізання, та високий бортик для зручного користування столовими приборами. Для людей із порушеннями зору зони на тарілці зроблені контрастними.
«Подумала, що це буде корисно для України, особливо зараз. Шукала різні варіанти, експериментувала», — каже майстриня.
Поштовхом стали повідомлення у соцмережах — люди самі писали Вікторії та ділилися труднощами у побуті.
«Розповідали, як соромляться у закладах замовляти певні страви. Хотілося створити посуд, який дає більше самостійності — і вдома, і поза ним».
Белявська підтримує зв’язок із користувачами та вдосконалює вироби на основі їхнього досвіду. Її тарілки вже з’явилися у закладах українських міст. Також на сторінці майстрині можна «підвісити тарілку» — придбати її для військових.
Зараз Вікторія тестує тарілки для людей із подвійною ампутацією, але поки вони доступні лише у двох реабілітаційних центрах.
Замовити або долучитися: Instagram.
Волонтерська кераміка
З грудня минулого року Марія Гвасалія з Черкас разом із командою волонтерів також виготовляє керамічні тарілки для людей з ампутаціями.
Волонтерка з 2014 року, вона побачила схожі приклади в інтернеті, коли серед знайомих військових стало більше людей із втратою кінцівок.
«Для втілення задуму потрібні були люди, глина й майстерня. Я просто закинула ідею в Instagram і зібрала команду», — каже вона.
Тарілки створюють зі скульптурної глини, матеріалу, безпечного для контакту з їжею, у майстерні кераміста Івана Фізера. Форму розробляли самостійно: вивчали зразки, консультувалися з реабілітаційними центрами, збирали відгуки через Google-форму. Посуд має високий бортик з одного боку, щоб їжа не випадала, і нижчий з іншого — для зручного руху рукою. Фіксатори тримають їжу під час нарізання, силіконові лапки не дають тарілці ковзати. Колір — яскравий жовто-зелений, з урахуванням потреб людей із порушеннями зору.
На думку Марії, найбільше тарілка потрібна людям із парною ампутацією, якщо одна рука функціонує нормально, людина здебільшого справляється зі звичайним посудом.
Одна тарілка виготовляється понад 20 годин: кілька етапів ліплення, зачистка, глазурування і кілька випікань у печі. За одну партію команда волонтерів робить не більше восьми штук.
Тарілки передають безкоштовно військовим, ветеранам і цивільним. Команда співпрацює з реабілітаційними центрами по всій Україні.
Зв’язатися з волонтеркою можна через Instagram.
Асистивні засоби, що допоможуть самостійно їсти людям з ампутацією
Манжети та кріплення для ложки й виделки
Ідея створювати асистивних пристроїв з’явилася у фізичного терапевта Андрія Новосада, коли до реабілітаційного центру потрапив перший пацієнт із парною ампутацією рук. Перед командою постало просте питання: як людина зможе їсти самостійно?
«Готового рішення не було», — згадує Андрій.
До роботи долучилися його батьки — інженери за освітою. Разом вони розробили конструкцію з ложок, виделок, механізмів фіксації та індивідуальних манжет.
«Зараз уже вийшли на той рівень, що пристроєм можна одразу користуватися», — каже терапевт.
Батько виготовляє дерев’яні кріплення у власному гаражі, мати шиє манжети під кожну людину окремо. Ці прості на вигляд конструкції допомагають тримати ложку чи виделку та їсти без сторонньої допомоги.
«Для пацієнтів це про повернення незалежності та відчуття гідності», — каже Андрій.
Пристрої підходять людям з ампутаціями на рівні передпліччя або плеча. При дуже високих ампутаціях потрібна індивідуальна консультація.
Усі вироби надають безкоштовно. Звернутися можна через Instagram.
Силіконові тримачі для приборів і адаптивні дошки
Після звільнення бойовий медик Гліб Бєшкарєв пройшов навчання з протезування та реабілітації. Серед його однокурсників було багато ветеранів з ампутаціями, тоді він зрозумів, наскільки в Україні бракує продуманих рішень для побуту. Так з’явилася ідея соціального бізнесу — Timelapse.
«Після ампутації з’являється нова реальність. У ній багато дрібних дій стають складнішими, ніж здається. Тому важливо, щоб побут не ускладнював життя, а полегшував його», — каже Гліб.
Timelapse виробляє силіконові тримачі для столових приборів, самостійно їсти при слабкому хваті або з протезом. Адаптивна кухонна дошка фіксує продукти під час нарізання та не ковзає по столу. Також команда виготовляє кріплення для пензлів для малювання.
Ці речі корисні не лише людям з ампутаціями, а й тим, хто пережив інсульт чи черепно-мозкову травму, має тремор, артрит або порушення зору.
Окремий напрям роботи — індивідуальні косметичні накладки на протези з відтворенням татуювань або анатомічної форми кінцівки.
Частину ідей Гліб побачив на закордонному ринку, але адаптує їх під український контекст. Усі вироби тестують самі ветерани: команда надсилає зразки, збирає відгуки та доопрацьовує моделі.
«Я не маю ампутації, тож не можу до кінця зрозуміти, що справді зручно. Тому ми працюємо разом із тими, для кого це створюємо», — пояснює він.
Timelapse працює як соціальний бізнес: частину виробів оплачують партнери або донори, частину — «підвішує» спільнота, щоб передати ветеранам безкоштовно.
Замовити або долучитися: Instagram
Адаптивний одяг і взуття для ветеранів та людей з інвалідністю
Адаптивні потреби не обмежуються посудом і побутом, не менш гострою є проблема одягу.
Швейна рота: адаптивний одяг і лекала у відкритому доступі
Наприкінці лютого 2022 року фінансистка Марина Пальченко та інженерка-геологиня Ксенія Самойлич почали шити балаклави. Потім була термобілизна для ТРО, футболки, труси, панамки.
«Ми просто не уявляли, скільки всього потрібно, щоб одягнути чоловіка», — згадує Ксенія.
Після запиту зі шпиталю «Швейна рота» почала шити адаптивні речі. Лекал чоловічого одягу майже не було, все розробляли самостійно. Перший майстер-клас із пошиття адаптивних трусів зняли самі, а підписники в соцмережах одразу почали підказувати нові варіанти на липучках і кнопках.
«Коли все починалося, ми навіть не знали, що це називається адаптивний одяг», — каже Ксенія.
Сьогодні «Швейна рота» відшиває понад 50 різних виробів: від адаптивної білизни до шкарпеток, маскувальних костюмів і чохлів для старлінків.
Пораненим надсилають готові комплекти адаптивного одягу: кілька пар білизни, футболки, штани, шорти або худі, залежно від характеру поранення, щоб можна було носити з гіпсом, апаратами зовнішньої фіксації або протезами.
Ініціатива об’єднує близько 800 майстринь і майстрів в Україні та за кордоном. Усі вироби — безкоштовні, витрати покривають партнери та донати.
Розроблені лекала є у відкритому доступі на сайті, там можна долучитися до спільноти. Замовити речі для себе або пораненого можна через Google-форму. Підтримати фінансово: банка monobank, картка 5375 4112 0381 7304.
Взуття на гіпс і ортез, адаптивний одяг та аксесуари
Марина Гончаренко шила капці як хобі — поки її син не став до лав ЗСУ і не розповів, що побратими в шпиталі через важкі травми кінцівок інколи ділять одну пару на кількох.
«Я не усвідомлювала масштабів проблеми, поки сама не потрапила у шпиталь і не побачила, що військові з гіпсом або опіками взагалі не можуть носити звичайне взуття», — згадує Марина.
Щоб працювати професійно, вона пройшла додаткове навчання та опанувала технічні процеси виготовлення взуття: від збірки до склеювання й обробки.
Зараз AQVAMARIN виготовляє післяопераційне, післяопікове та зимове взуття з широкими застібками, його можна взути на гіпс або ортез. Окремий напрям — чохли на апарати Ілізарова та м’які змінні сидіння для інвалідних візків. Також майстерня шиє адаптивний одяг за індивідуальними мірками: штани, шорти, футболки з можливістю регулювання ширини та блискавками для доступу до протезів чи ортезів.
«Це найменше, що ми можемо зробити — полегшити процес одужання, зробити його трохи комфортнішим», — каже вона.
Майстерня також розвиває дитячий напрям. За словами Марини, зараз близько третини запитів надходить від батьків дітей з інвалідністю, хоча спочатку AQVAMARIN орієнтувався на дорослих.
На сайті майстерні є готові вироби з цінами, а також контакти для індивідуальних замовлень.
Модульний одяг із швидким доступом до протезів і ортезів
Улітку 2022 року Анастасія Клименко, засновниця бренду Zhaga, не потрапивши до війська, шукала спосіб бути корисною для ЗСУ. Ідея майбутнього проєкту з’явилася під час участі у програмі «Крила».
«Мені наснилися штани-трансформери, які легко перетворюються на шорти. Я подумала, що модульні речі можуть бути зручними для людини з протезом. Згадала і власний досвід: під час тривалого лікування доводилося лежати під крапельницею по 5–6 годин, і як це було незручно», — згадує вона.
Досліджуючи тему та спілкуючись із людьми з інвалідністю, Анастасія з’ясувала, що адаптивний одяг існував і раніше, однак значна частина таких речей постачалася з країни-агресора. Після закриття цього ринку залишилися іноземні аналоги — дорогі й обмежені у виборі.
Zhaga шиє штани, футболки, худі та костюми для людей з ампутаціями, а також тих, хто користується протезами й ортезами. Одяг легко знімати, а конструкція дає швидкий доступ до допоміжних засобів.
При виготовленні індивідуальних замовлень враховують зріст, вагу, особливості ампутацій і щоденні потреби. Моделі тестують разом із користувачами та постійно шукають баланс між функціональністю і зовнішнім виглядом.
«Рух повертає відчуття себе. І одяг має не заважати цьому процесу, а підтримувати його. Менше зусиль — більше контролю», — каже вона.
Ознайомитися з асортиментом можна у Facebook та Instagram.
Wheelny: одяг для тих, хто у кріслі колісному
Анна Павлусь понад 15 років працювала у сфері індивідуального пошиття. Після травми у 2016 році вона опинилася у кріслі колісному й зрозуміла, що більшість речей із шафи стали незручними, тож почала адаптувати одяг для себе.
«Одяг для людей у кріслі колісному я ніде не бачила, і його в Україні не існувало», — каже Анна.
У 2021 році на проєкті Fashion Inclusia інші дівчата на кріслах колісних запитали, де вона бере одяг, у якому не оголюється спина. Саме тоді виникла ідея Wheelny. Після участі у грантовій програмі «Власна справа» Анна відкрила ательє та офіційно зареєструвала бренд.
Wheelny виготовляє одяг із продуманим кроєм для людей, які користуються кріслами колісними: рукави не заважають крутити колеса, висока посадка штанів закриває спину, тканина не підскакує у сидячому положенні.
В асортименті — теплі та спортивні костюми, верхній одяг, футболки, джинси, сорочки, штани, шорти й термобілизна. Більшість замовлень індивідуальні. Зараз Анна працює над запуском доступнішої масової лінійки.
«Хочу, щоб люди, які користуються колісними кріслами, могли вільно купувати зручний і красивий одяг. Ми маємо на це право», — каже Анна Павлусь.
Ознайомитися з асортиментом або замовити одяг: сайт та Instagram.
Цей перелік не вичерпний, адаптивних ініціатив в Україні стає більше. Додатковим ресурсом може стати сайт ІнваФішки — база порад та індивідуальних рішень для людей після травми спинного мозку, заснована на досвіді тих, хто вже знайшов свій шлях до незалежності.
Нагадаємо, також “Гречка” писала раніше як у Кропивницькому розвивають адаптивне самбо.
