13 сфер життя, які змінили громадські ініціативи у Кропивницькому

“Гречка” підготувала матеріал про громадські ініціативи, які повпливали на зміни в місті. Зауважимо, цей перелік не є вичерпний і не охоплює усіх міських ініціатив та активістів.
Громадські ініціативи Кропивницького, які впливають на громаду
Волонтерство
Події Євромайдану згуртували багатьох. Так у 2013 році у місті з’явилась неформальна організація «Рада Майдану», яка об’єднала представників громадського сектору, бізнесу, незалежних журналістів.
Згодом багато представників місцевого Майдану стали добровольцями, зокрема брали участь у формуванні батальйонів ТРО. Пізніше увійшли до 57-ї мотопіхотної бригади, яка досі захищає територіальну цілісність держави.
Після початку російської агресії в Криму і на Донбасі в нашому місті з’явилось низка точкових волонтерських ініціатив для допомоги війську, а на площі Богдана Хмельницького волонтерки розгорнули намет з написом «Серця матерів Кіровоградщини», де збирали допомогу для армії. Це починання переросло у створення ветеранського хабу «Кропхаб».
Завдяки досвіду попередніх років, у лютому 2022-го містяни змогли швидко самоорганізуватись і почати забезпечувати військових харчами та оснащенням, закривати гуманітарні потреби переселенців і за місяць створити великий хаб для людей, які приїздили у місто.
Перейменування міста, вулиць та зміна наративів
Саме громада самостійно декомунізувала пам’ятники Кірову і Леніну, ще до ухвалення закону про декомунізацію.

Постало питання про перейменування тодішнього Кіровограда. У місті точились баталії між тими, хто казав «какая разніца» і закликав нічого не перейменовувати, тими, хто пропонував повернутись до колишньої імперської назви міста Єлисаветград, і різноманітними варіантами від тих, хто хотів бачити українські маркери.
Місто пережило й організовані мітинги працівників заводів на підтримку імперських наративів, і публічне міське голосування, і парламентську боротьбу за те, аби таки стати Кропивницьким.
Згодом на нього чекало перейменування вулиць. І тут громада долучилась, аби у міських топонімах закріпились важливі сенси. Наприклад, військові з окремих бригад відстоювали назви на честь полеглих побратимів, спілка жінок «Дія» лобіювала увічнення вагомих для міста та країни жіночих персоналій.
У 2024 році вже за ініціативи міськради порушили питання про зміну герба міста, де є імперська символіка.
Права людини та протидія сімейному насильству
«У 2012-му свідома частина суспільства, на мій погляд, була на грані розпачу від усвідомлення того, куди ми рухаємось. Був дуже низький рівень соціальної згуртованості. Охоронцями демократичних цінностей та цінності прав людини стали окремі особистості та команди. 2013-2015, 2022-2023 – відбувається стрімке зростання соціальної згуртованості, активізація волонтерського руху», – каже Інга Дуднік, представниця ГО «Територія успіху», офіційно зареєстрованої з 2007 року з метою захисту прав людини.
За роки роботи громадська організація провела низку адвокаційних кампаній та активно лобіювала створення міського шелтера для потерпілих від домашнього насильства.
Вплив на освітній процес
Як реакція на виклики у сфері освіти, кілька років тому у місті активно почали створюватись приватні школи та дитсадки, а також з’явилась громадська організація «Батьківська рада». У ній зібрались активні батьки, які відстоюють права дітей на гідні умови навчання – від нормальної температури у приміщенні, розподілу на групи із вивчення мови до боротьби з поборами у школах.
Довгий час у Кропивницькому не було великого вибору неформальної освіти. Як волонтерська ініціатива у місті працювала школа програмування «Ш++», деякі безплатні мовні курси. Нині такі можливості зростають завдяки різноманітним громадським і молодіжним центрам.

Охорона здоров’я
У регіоні небагато профільних пацієнтських організацій, але тут роль відіграє не кількість, а якість.
Зокрема, Кіровоградське обласне об’єднання «ЛЖВ», засноване у 2005 році. Нині воно надає комплексну соціальну підтримку людям, які живуть з ВІЛ та туберкульозом, і стало першою в області громадською організацією, в якої почали закуповувати соціальні послуги для мешканців громади за кошт бюджету.
«Це, по-перше, був прецедент для Кіровоградської області. І ми тоді були у хвилі з перших областей, які взагалі втілювали таку практику. І дуже важливо, що цю практику відновили та продовжили після повномасштабного вторгнення», – каже керівник організації Костянтин Данильченко.
Благодійний фонд «Янголи життя» опікується пацієнтами гематологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні, і допомагає як родинам (із витратами на ліки та діагностику), так і лікарні із придбанням необхідного обладнання.
Окремою формою активізму можна вважати медичне просвітництво. Так, лікар-онколог Андрій Гардашніков просуває теми ефективного знеболення для тяжкохворих. Серед іншого він записував відео до президента, де пояснював важливість легалізації медичного канабісу.
Проблема безпритульних тварин
Роками проблему безпритульних тварин у місті намагаються вирішити громадські активісти. Ідея створити комунальний притулок, обіцянки про який лунають з 2012 року, так і не реалізувалась. То місця немає, то грошей. Натомість волонтери організацій «Бім» та «Щасливий пес» утримують притулки завдяки пожертвам благодійників, а після повномасштабного вторгнення ще й прихистили тварин із фронтових та окупованих територій.
Озеленення міста та екологія
У цій сфері активісти, які створили організацію «Озеленення Кропивницький», взяли на себе функцію моніторингу стану догляду і знищення дерев. Вони стали публічно реагувати та писати звернення до поліції, екоінспекції та міськради, відгукуючись на кожну відому їм неправильну обрізку, знищення дерев або ж недогляд за молодими саджанцями.
Небайдужі влітку тягають воду, аби полити молоді пагінці, про які часом забувають комунальники, а також долучаються до спільних нарад з питання озеленення. Щоправда, співпрацю між активістами й міськрадою тут важко назвати конструктивною. Востаннє серйозний конфлікт, коли до думки екоактивістів не дослухались, виник під час будівництва «МакДональдзу». Тоді влада дозволила спиляти ледь не половину дерев у центральному сквері Кропивницького.
Також у місті багато років працює екологічна громадська організація “Флора”, яка зокрема опікується питаннями шкоди для екології радону та урановидобування.
Інклюзія і доступність
Місто роками потерпає від браку доступності просторів.
Ситуація стала покращуватися після зрушень на державному рівні: оновленням закону про освіту щодо впровадження інклюзивного навчання, державних будівельних норм, які стали вимагати наявності доступності до соцзакладів і при будівництві загалом.
Оприявлює цю проблему ГО «Серце матері».
Культура
До 2013-го містяни часто чекали культурних ініціатив згори. Влада ж пропонувала місцями відверту шароварщину або заходи стандартного радянського формату. Змінювати ситуацію намагались громадські активісти, як-от рух «Не будь байдужим», які організовували концерти, запрошували у місто письменників з презентаціями.
Працювати у цьому напрямку продовжила місцева «Просвіта» та її очільник Олександр Ратушняк.
Згодом організацію книжкових подій підтримала і «Книгарня Є», яка відкрилась у місті.
Театральний фестиваль «Вересневі самоцвіти» потроху втратив минулий розмах, та і якість представлених постановок різнилась щороку. З 2017-го у місті кілька років поспіль проводили масштабний фестиваль «Кропивницький», який охоплював музику, театр та книжкову сферу, але він здувся одразу, як завершилось мільйонне держфінансування.
У 2020 році у місті з’явилось ще один простір на перетині волонтерства і різноманітних форматів – МИР 2.0. Воно проіснувало кілька років, аж поки приміщення, яке надавали волонтерам безплатно, продали. Щоправда, новий власник анонсував, що після ремонту у будівлі залишиться творче призначення.
Хоча місцевий театр є постійним полем бою роками, цьогоріч як наслідок народилось нове незалежне творче об’єднання «Кропива», яке очолив режисер-переселенець з Херсону В’ячеслва Вандашек.

Окремим явищем можна назвати етнопроєкт «Баба Єлька». Як говорить одна з його співзасновниць Інна Тільнова, це просвітницький рух, мета якого – дослідження, збереження і популяризація культурної спадщини області. Інформацію черпають з експедицій.
«Мені здається, що нас сприймали як фріків і популістів, мовляв, немає чим зайнятись, знайшли собі «проблему». Тим паче, що тоді існували й зараз існують цілі установи з нормальним бюджетом, функції яких – популяризація народної творчості, але я б не сказала, що його діяльність є видимою у цій сфері», – каже Інна Тільнова.
Ініціатива розпочалась у 2018 році, а у 2020 офіційно зареєстрували громадську організацію. Зараз «Баба Єлька» – це і музейний простір, і проєкти з відтворення старовинного одягу, навчання традиційних пісень і танців, а вже у 2025-му планують втілювати ще один освітній проєкт для дітей.
«Зараз ГО «Баба Єлька» має чимало партнерів – ми співпрацюємо з іншими ГО, з офіційними установами (наприклад, Інститут етнології та фольклористики НАН України, проєкт «Після тиші», проєкт з Олександрії «Вдома», центр «Толока» з Попельнастого, ГО «О wilky mova» з Польщі, Управління освіти Кропивницької міської ради, ЦДУ ім.В.Винниченка). Ми презентували проєкт у Великобританії, Польщі, Чехії, в американських галереях відбувались виставки наших фотографій з експедицій», – ділиться Інна.
Можливості для старшого покоління
За роки у Кропивницькому розширились можливості людей старшого віку. Якщо раніше доступні активності для пенсіонерів спорадично організовували бібліотеки, згодом до них долучився Університет третього віку “Натхнення”, «Гончаренко-центр» і ГО «Вік щастя», яка переїхала до нашого міста разом із мешканкою Слов’янська Наталею Бондаренко.

Крім того, старшим людям пропонують долучатись до волонтерства,, наприклад, плетіння маскувальних сіток, сушіння супів для захисників.
Сприяє можливостям і наявність безплатного комунального транспорту для пенсіонерів. Проте бракує достатньої реклами й традиції.
Молодіжні ініціативи та простори для їх реалізації
Молодіжним проєктам завжди намагались приділяти увагу на місцевому рівні. Проте, якщо до 2012-го часто це були штучні й нав’язані проєкти.
Вагомими ініціативами самоорганізації молоді у 2013-2015 роках, стали поетичні та музичні батли, а також квартирники.
Наразі громадські організації почали вести активну роботу, аби підштовхнути підлітків і студентів до втілення власних ідей.
З 2022 школах почали пропагувати волонтерство.

Стали з’являтись проєкти накшталт UPSHIFT, де вчать молодіжні команди як самим потрохи міняти громаду. Такий напрямок розвиває громадська організація “Слов’янський культурний центр “Задзеркалля”, що переселилась до Кропивницького у 2022-му.
Загалом, за останні три роки у місті відкрилось до десятка нових молодіжних просторів, спрямованих на саморозвиток та підтримку ментального здоров’я.
Спорт і здоровий спосіб життя
До повномасштабного вторгнення активною була велоспільнота, а також спільнота бігунів RunKropClub. Активісти кілька разів проводили міські забіги, але згодом припинили масову роботу.
Свого часу спортсмен, журналіст Євген Савранський створив мапу спортивних закладів міста. Після його смерті цю роботу продовжуватиме міська рада.
Також Євген організовував екскурсійні сплави на байдарках середмістям Сугоклією та Інгулом, паралельно збираючи сміття.
Сильна спортивна спільнота для дорослих і дітей почала формуватись навколо джиу-джитсу та клубу «Борець». Нині вони серед іншого пропонують заняття і для ветеранів, які втратили кінцівки.

Соціальне підприємництво і підтримка розвитку ГО
У 2024 році у місті з’явилось перше соціальне підприємництво – «Простір хоробрих» – яке створив Благодійний фонд «Полк Святослава Хороброго». Родини військових можуть тут отримати низку послуг безоплатно, а прибуток від роботи кав’ярні спрямовується на придбання обладнання спецпризначенцям.
Саме у поширенні такої практики на межі бізнесу і благодійності вбачають майбутній розвиток комунікаційниця КОО ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Світлана Дубина-Литвиненко.
«Запуск соціального підприємства на базі організації дає можливість сформувати ще один шлях залучення ресурсу на волонтерські потреби. Це відбувається за рахунок продажу товарів чи послуг організацією. Наші ярмарки продемонстрували, що тушкованки, сухі супи та борщі чи натільна білизна – це те, що люди готові купувати. А волонтери мають виробничі бази для виготовлення цієї продукції», – говорить Світлана.
Що буде далі?
«Зараз найголовніший виклик соціальній згуртованості – це наші з вами можливості та вміння відновлюватися: психологічно, емоційно», – вважає Талашкевич.
Інна Тільнова ж фокусується на планах. Каже, що їх громадська робота якраз і допомагає підтримувати ментальне здоровʼя.
«Зараз у нас є багатенько маленьких мрій (наприклад, Світланина мрія – видати збірку з колисковими, моя – увести у шкільну програму місцеві матеріали (хоча б щедрівки та колядки) і одна масштабна – це етнографічна енциклопедія Кропивниччини «Сто експедицій «Баби Єльки». Це моє світло у кінці тунелю, в часи мороку, коли росіяни намагаються знищити нашу ідентичність, коли фізично винищують наш народ», – ділиться вона.
Згідно з дослідженням, поступово зростає і вертикальна згуртованість – відносини між громадянами та державою, що охоплюють довіру до органів влади, відчуття турботи держави про людей, а також підзвітність державних інституцій. Саме в цьому напрямку бачать майбутнє представники громадських організацій. Вони хочуть аби громадяни відчували себе почутими й захищеними державою, підсилюючи підтримку політичних і соціальних інституцій.
Схожі очікування і в Костянтина Данильченка, який вбачає майбутнє у збільшенні співпраці з місцевою владою і впливом на формування локальних політик.
«Зараз ми спостерігаємо спад «включеності» людей. І для цього є об’єктивні обставини до яких треба ставитись з розумінням. Не можна з однаковою швидкістю бігти стометрівку та марафон. Підвищений рівень тривожності, життя в небезпеці. Від цього ми нікуди не дінемось. Війна показала, що в Україні є українці не за паспортом, а за духом. А повномасштабне вторгнення показує, що таких українців багато», – каже Інга Дуднік і додає, що хотіла б аби в наступні п’ять років громадянське суспільство стало рівним учасником всіх процесів у громаді.